Наукова бібліотека Хмельницького національного університету

Луцюк С.В.,
головний бібліотекар відділу комплектування та наукової обробки документів
наукової бібліотеки Хмельницького національного університету

Систематизація та індексування документів –
важливі етапи наукової обробки документів



   Наукова обробка - один з найскладніших процесів у роботі з документами, який включає в себе систематизацію, індексування, предметизацію документів, що вимагає від фахівця високої професійної підготовки і широкого кругозору. До того ж, діяльність людини при виконанні цих робіт часто має досить суб'єктивний характер. В процес обробки документів  впроваджено автоматизацію. У наш час здійснюють автоматизоване індексування, автоматизоване анотування і реферування, до автоматизованих ІПС вводять бібліографічні описи. Для орієнтації в потужних документно-інформаційних потоках, для проведення ефективного й оперативного пошуку інформації здійснюється наукова (або аналітико-синтетична) обробка документів. Її суть полягає у згортанні інформації про первинні документи на основі застосування методів аналізу і синтезу. Оскільки користувачі ставлять різні вимоги до згортання інформації про ознаки документів, існують різні види аналітико-синтетичної обробки. Безумовно, до них можна зарахувати такі: складання бібліографічних описів,  систематизація, індексування, анотування. 
   Різноманітні види аналітико-синтетичної обробки документів використовуються всюди, де люди мають справу з документами, а найбільше у сфері документних комунікацій. Бібліографічні описи для електронних каталогів та інших бібліографічних автоматизованих ІПС складають на основі форматів бібліографічних записів, де елементи запису розподілені за "полями", і кожному надані ідентифікатори (розпізнавальні позначки), відповідно до яких комп'ютер розпізнає, записує і зберігає інформацію. Працюючи з комп’ютером, людина бачить на дисплеї назви елементів опису. Її завдання додати саме потрібні відомості й правильно сформулювати їх.     
   Оскільки наукова обробка документів базується на використанні методів аналізу й синтезу, її часто називають аналітико-синтетичною і визначають таким чином: аналітико-синтетична обробка – це процеси перетворення інформації, що міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів. В бібліотеці  Хмельницького національного університету для забезпечення різноманітних інформаційних запитів користувачів існують такі види наукової обробки документів: складання бібліографічних описів документів, систематизація, індексування, анотування. В своїй доповіді хочу більш детально зупинитися  на систематизації і індексуванні документів.
   Систематизація документів - один з найдавніших і найпоширеніших методів їхньої аналітико-синтетичної обробки, оскільки вона відповідає потребам людей у поділі знань за галузевою ознакою, диференціації наукових знань. Під систематизацією розуміють визначення класифікаційного індексу документа відповідно до його змісту за таблицею  УДК. Таким чином, можна сказати, що при систематизації здійснюється переклад ознак змісту документів з природної мови на штучну мову класифікаційних індексів. Універсальна Десяткова класифікація -- це практичний посібник для систематизаторів, у якому розкриваються принципи побудови та  її зміст. Нею користується майже 100 краї світу, ця класифікація має перспективи свого подальшого розвитку, бо її формальна побудова придатна для використання при опрацюванні документів в автоматизованих інтегрованих системах. Універсальна десяткова класифікація в цілому характеризується декількома основними властивостями. Сама назва говорить про дві з них: універсальності й десятичності. Крім того, слід зазначити багатоаспектність, як закладену в структурі основної таблиці, так і виникаючу при застосуванні допоміжних таблиць і прийомів утворення індексів, що несуть у собі елементи стандарту. У численних розділах цієї системи впорядковано безліч понять по всіх галузях знань. УДК охоплює весь універсум знань, вона універсальна й у застосуванні. Завдяки достатку засобів і прийомів індексування, вона успішно застосовується для систематизації й наступного пошуку найрізноманітніших джерел інформації в різні по обсягу й по призначенню фондах.
   У бібліотеці Хмельницького національного університету з самого початку її створення вся література класифікувалася за таблицями УДК. Через деякий час фонд суспільно-політичної та економічної літератури було переведено на таблиці ББК. Це викликало великі незручності та непорозуміння в розстановці фонду і каталогах. Після семи років копіткої праці весь фонд було повністю переведено на УДК.  Вона призначена для визначення місця конкретного документа в процесі впорядкування документів у логічній послідовності, зв'язку і співпідпорядкування згідно з ознаками змісту, форми, читацького призначення. Щоб кваліфіковано виконувати її, систематизатор мусить мати уявлення про різні галузі наукової та практичної діяльності людей, добре розумітися в тій галузі, документи якої він здебільшого обробляє, уміти орієнтуватися в різних видах документів, використовуючи довідково-допоміжний матеріал, володіти засобами і правилами, необхідними для якісної систематизації. Слід мати на увазі, що для процесу систематизації характерні високий рівень інтелектуальності і певна суб'єктивність.
   Систематизацію в бібліотеці Хмельницького національного університету здійснюють працівники, з вищою освітою, які мають професійний досвід та знання. Література поділена між працівниками відділу за різними галузями знань. Кожен із працівників індексує літературу у визначеній галузі і веде алфавітно-предметний покажчик (АПП). Щоб не було розбіжностей в індексуванні, у забезпеченні правильності рішень допомагає чітка, доволі жорстка методика систематизації.
   Провідний принцип сучасної методики систематизації - пріоритет змісту документа над його формою і призначенням. Тобто документ систематизують, виходячи, перш за все, з його змісту. Ознаки, не пов'язані безпосередньо зі змістом, виступають звичайно як другорядні. До них зараховують вид документа, мову твору, його читацьке та цільове призначення. Другим важливим принципом систематизації є принцип наукової об'єктивності, який вимагає всебічного розкриття змісту документа, виявлення в ньому найголовнішого, найістотнішого з позицій сучасної науки  систематизації. Правила, які стосуються обробки документів з окремих галузей знань, наук, і становлять спеціальну методику.
   До процесу систематизації входять кілька операцій, що здійснюються поетапно і пов'язані між собою: аналіз об'єкта систематизації; відбір ознак документа для відображення в пошуковому образі документа; прийняття класифікаційного рішення. У разі необхідності на основі класифікаційного рішення складають і оформляють рубрики алфавітно-предметного покажчика. У ході аналізу документа при систематизації необхідно з'ясувати тему документа, встановити, з погляду якої галузі знання вона розглядається, в яких саме аспектах, визначити наукову і художню цінність твору.  Крім того, з'ясовуються формальні ознаки документа - його форма, цільове і читацьке призначення, мова викладу матеріалу. Щоб з'ясувати всі необхідні відомості, слід детально ознайомитися з документом безпосередньо. Навіть детальна анотація не може замінити такого ознайомлення. Для цього немає необхідності читати документ повністю, досить здійснити його бібліографічний перегляд, тобто детально ознайомитися з елементами твору. Починають перегляд з титульного аркуша, на якому подано основні відомості про автора і назву твору, його жанр і читацьке призначення, назву серії та видавництво, інші відомості, що допоможуть з'ясувати основний предмет розгляду, галузь знання, в аспекті якої він досліджується. Велику допомогу при систематизації надає видавнича анотація, надрукована на звороті титульного аркуша або на останній сторінці книги.
   Проте, обмежуватися анотацією не можна, оскільки через свою лаконічність вона не в змозі абсолютно повно передати всі аспекти змісту, до того ж вона може бути просто невдалою, однобічною. Уміщений у науковій книзі "Зміст", у якому подано перелік усіх розділів, глав, добре розкриває  сутність документа, дає змогу виявити його найголовніші питання. Ознайомлюємося з передмовою і післямовою, в яких розглядається й оцінюється як твір у цілому, так і основні аспекти його змісту.
   Певну допомогу  надають додатки, покажчики, список використаної літератури. Проте, головне джерело інформації про зміст документа - його текст. Склавши загальне уявлення про твір, систематизатор переглядає його текст. По-перше, слід ознайомитися зі вступом або першими рядками тексту, із висновками або резюме, адже саме тут автор формулює тему роботи, її основні напрями, називає методи дослідження, робить висновки. Нарешті, вибірково переглядається текст, звертається увага на виділені шрифтом рядки, абзаци. Іноді зміст документа буває надто складним, вузькофаховим, не досить добре зрозумілим. У такому разі звертаємося до довідкових матеріалів, бібліографічних покажчиків, навчальної та програмно-методичної літератури. Буває, що й це не задовольняє систематизаторів, наприклад, якщо тема нова і недостатньо відображена в літературі. В такому разі звертаємося до фахівців з числа користувачів інформацією. Тільки маючи досить повне уявлення про документ, можна приступати до визначення, які саме ознаки змісту і формальні ознаки документа доцільно відобразити в пошуковому образі документа (ПОД), тобто визначення індексу. Розшукувати індекс в таблиці УДК можна двома шляхами. По-перше, послідовно переходячи від більш загальних ділень таблиць до більш конкретних. Такий багатоступінчастий пошук можна обмежити двоступінчастим, якщо скористатися алфавітно-предметним покажчиком до таблиць класифікації, знайти в ньому індекс потрібного ділення, а потім цей індекс знайти в основній таблиці. Другий ступінь обов'язково потрібний, не можна надавати індекс документу з АПП, його слід перевірити в таблиці, звернути увагу на посилання й методичні вказівки до відповідного ділення. У разі необхідності індекс основної таблиці деталізують за допомогою індексів типових ділень, використовують знак відношення, метод багаторазового відображення.
   Процес  індексування можна представити у вигляді наступних операцій. Переглядаючи документ,  визначають його основну тему, а також порушені в ньому другорядні питання, що можуть становити інтерес для конкретної групи користувачів. Потім складається уявна анотація на документ, яка включає ключові слова, що характеризують його зміст. Далі ключові слова замінюються лексичними одиницями інформаційно-пошукових мов (ІПМ): класифікаційними індексами та предметними рубриками. У результаті ми отримуємо образ документа інформаційно-пошуковою мовою.
   У бібліотеці сьогодні застосовують таку методику індексування видань:
   - систематизацію-визначення класифікаційного індексу документа відповідно до його змісту за таблицями –УДК;
   - предметизацію - визначення предметних рубрик відповідно до змісту документа за допомогою тезаурусів або рубрикаторів.
   Одним із найважливіших процесів індексування є предметизація документів. Він традиційно складається з декількох операцій:
   - аналіз змісту і форми документа з метою визначення предмету, аспектів його розгляду і виявлення зв’язку між ними;
   - визначення основних змістовних термінів, представлених в тексті, і формулювання з них рубрик, що відображають виявлені зв’язки;
   - уніфікація формулювання рубрик за допомогою словників предметних рубрик, тезаурусів;
   - редагування рубрик, тобто перевірка їх відповідності правилам предметизації та нормативним документам,
   Уніфікація мови предметних рубрик трудомісткий і складний процес. Тому кожний систематизатор повинен постійно вдосконалювати свою майстерність, працювати над розширенням свого світогляду. 
   В 2000 р. Книжкова палата України видала україномовні таблиці УДК, якими наша бібліотека користується до сьогодні. У 2010р. в  бібліотеку ХНУ надійшло електронне видання УДК українською мовою, яке випущено на компакт-диску у форматі   PDF (зі змінами та доповненнями станом на 2006 рік). Багато змін та доповнень внесено у розділ 004 Комп'ютерна наука і технологія… Введено новий розділ 005 Управління. Менеджмент, у який перенесено матеріал з розділу 65.01/.07. Перероблено розділ 06 Організації та інші типи об'єднань.Найсуттєвіших змін зазнав клас 2 Релігія. Теологія. У класі 3 Суспільні науки найбільшої модифікації зазнали розділи 314 Демографія, 316 Соціологія, 37 Освіта.
   Фундаментальних змін зазнали розділи 502/504 Екологія, 530 Основні закони фізики. Також відбулись зміни у 51 Математика. Введено новий розділ 60 Біотехнологія.
   Найбільших змін зазнали розділи 661.8 Металеві сполуки в цілому… та 669 Металургія.
   Систематизаторами бібліотеки детально вивчаються зміни, які внесені в нову редакцію таблиць УДК, готуються матеріали зі змінами та доповненнями і виносяться на методичну раду  для обговорення та прийняття рішень для подальшого застосування.
   
   Список використаної літератури

  1. Ахвердова М. Універсальна десяткова класифікація: Підготовка другого видання // Вісник книжкової палати.-К., 2009.-с.17-22
  2. Кушнаренко Н.М., Удалова В.А. Наукова обробка документів:підручник.-4-те вид. перероб. і доп.-К.:Знання, 2006.-334с.
  3. Інноваційний розвиток каталогізації як складової бібліотечної діяльності //Матеріали Міжнародного форуму “Проблеми розвитку інформаційного суспільства “.-К.: УкрІНТЕІ, 2009.-с.274-277
  4. Основні інформаційні продукти наукової обробки документів.-К.:Знання, 2006.-с.284-330
  5. Поліщук О. Місце і роль авторитетних файлів у машиночитаній каталогізації // Бібліотечний форум України.-Донецьк, 2008.-№4.-с.2-4
  6. Сербін О. Оптимзація інформації як передумова індексування в рамках еволюції, структури і функцій бібліотечної науки //Бібліотечний вісник.-К.:2010.-№5.-с.16-24
  7. Сукиасян Э.Р. Координатное индексирование: выбор терминов индексирвания поискового образа документа //Бибиотека.-М., 2005.-№3.-42-44
  8. Універсальна десяткова класифікація (УДК): У 2 кн. Кн.1.Таблиці.-К.: Кн. Палата України, 2000.-932с.
  9. Універсальна десяткова класифікація (УДК):У 2 кн. Кн. 2: Алфавітно-предметний покажчик.-К.:Кн. палата України, 2001.-812с.
  Наші координати: м.Хмельницький
вул. Кам'янецька 110/1
тел.: 77-30-38;
e-mail