Всі напрацювання колективу збережено, а за нові завдання, які ставить перед нами життя, ми маємо
можливість братися, керуючись досвідом Радомира Івановича. Він мій радник. Крім того, всі його найближчі колеги посилили позиції, і ми намагаємося працювати єдиною командою. Єдиною командою зі всіма викладачами, зі всіма працівниками університету. Вам сподобалася організація цієї українсько-польської наукової конференції?

Так. І організація, і зміст.

Ось це якраз приклад дружньої роботи єдиною командою. Повірте, така масштабна конференція -дуже важкий захід. Ми впоралися. Впораємося і з іншими завданнями.

В Україні не дуже поширена рейтингова система оцінки місця вищих навчальних закладів у національній системі освіти. Все ж таки, яка ваша оцінка впливу та ваги Технологічного університету Поділля сьогодні?

І наприкінці нашої короткої розмови — про завдання... На яку найближчу перспективу працює команда ?

Колективом, здається, на сьогодні зроблено вже все, щоб стати КЛАСИЧНИМ ДЕРЖАВНИМ УНІВЕРСИТЕТОМ. Адже вуз найбільший на Поділлі, більше 12 тисяч студентів, 31 спеціальність, 17 напрямів освітньо-кваліфікаційної підготовки, в тому числі: педагогічна освіта, мистецтво, міжнародні відносини, філологія, економіка і підприємництво, менеджмент, екологія, прикладна математика, комп'ютерні науки, інженер на механіка, радіотехніка, електронні апарати тощо.

Бачимо, ви цього дуже прагнете...

Отримання нашим університетом нового статусу було б для Поділля значною подією. Тому над цим
напружено працюємо. До цього прагнемо. Крім того, є дуже багато питань щодо вдосконалення навчальних процесів, розширення напрямів наукових досліджень, більш активного виходу на міжнародні зв'язки, на міжнародне визнання. Треба якомога швидше вводити в експлуатацію новий корпус, закласти університетський ботанічний сад і взагалі перетворити територію університету у найкращий куточок нашого міста, необхідно активніше займатися гуртожитками... Завдань багато.