Університет, який - у постійному розвитку і устремлінні до вдосконалення

Здається, бум щодо відкриття вищих навчальних закладів минув, натомість настала пора критичної оцінки їхньої діяльності. З якою метою вони створені, які переслідують цілі, чи виправдовують сподівання студентів? Часто-густо на ці тестові запитання нелегко щось зрозуміле і вагоме сказати окремим новоспеченим ректорам.

У такій ситуації заслуговує на особливу увагу Хмельницький національний університет, де з року в рік роблять помітні нові кроки, очевидними є факти вдосконалення усіх процесів. Щоб розкрити деякі складові ефективної діяльності університету, ми звернулися до ректора Хмельницького національного університету, професора, академіка Української академії технологічних наук України, Заслуженого працівника освіти України М.Є.Скиби, який охоче погодився відповісти на наші запитання.

- Миколо Єгоровичу. насамперед, хотілось би почути Вашу думку про Зміни, які відбуваються останнім часом в освіті .Як Ви ставитесь до тверджень, що раніше освіта була зрозумілішою , конкретнішою, а тепер в ній - нібито багато непотрібного?

- На мою думку, зміни в освіті повинні відбуватися. Адже все навколо змінюється.Техніка змінюється, напрацьовуються методики, саме суспільство змінюється, і не реагувати на це освіта не може. Саме життя ставить нові вимоги в галузі освіти. Скажімо, той факт, що ми приєднались до Болонської декларації ніяк не назвеш непотрібним. Адже завдяки цьому розширюється освітянський простір. Це приносить нові напрацювання, можливості працевлаштування, обміну досвідом...

Але, з іншого боку, ті здобутки, які, безперечно, були роками і десятиліттями, ніяк не можна відкидати. Не слід в ім'я якогось модництва забувати великий досвід нашої освіти.

Не слід бездумно орієнтуватись на закордон, бо там, мовляв, якісь кращі методи. Ні, в нас багато було і є хорошого і його слід залишити, використовувати.

Назву конкретний приклад. Ось тепер запроваджена кредитно-модульна чи точніше кредитно-транспортна система. Що це таке? Це лише методика викладання, а весь багаж знань, напрацювання повинні залишитися ті, що були і раніше. Навіть з часів Ломоносова. І це не перебільшення. Глибина знань не повинна страждати від нових форм донесення цих знань до студентів. До речі, тепер розроблено проект нового Закону України "Про освіту", прийняття якого допоможе підняти рівень нашої освіти.

- А чи відрізняється навчання у Вашому університеті від інших навчальних закладів, чи є у Вас якісь свої особливості?

- Безумовно. Як Ви знаєте, наш університет має цікаву і багату історію. Він був заснований у 1962 році як загальнотехнічний факультет Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова. Потім це був Інститут побутового обслуговування, а тепер - Національний університет IV рівня акредитації.

Підготовку майбутніх фахівців здійснюють 6 інститутів, до складу яких входять 14 факультетів, що забезпечують навчання за 16-ма галузями знань. В університеті за 33 напрямами та 48 спеціальностями навчається більше14 тисяч студентів. Навчальний процес забезпечують 79 докторів наук, професорів. 399 кандидатів наук, доцентів.

Сьогодні в університеті охоплені комп'ютерною мережею всі 7 навчальних корпусів та 2 гуртожитки,в навчальному процесі використовується близько 1300 комп'ютерів. Все це і створює особливу позитивну основу для успішного навчання студентів.Такого рівня комп'ютеризації, мабуть,важко знайти будь-де. Ми також перебуваємо в експерименті щодо дистанційного навчання. У нас як для дистанційників, так і для стаціонарників розроблені модулі в електронному варіанті. На серверах інститутів знаходять в електронному вигляді лекції, завдання для самостійної роботи, тобто все необхідне, щоб студент працював над собою. Водночас і викладач має змогу побачити, хто працює над тією чи іншою темою. Це дуже ефективна система. Вона справді є особливістю навчання в нашому університеті.

- Помітно і те, що у Вашому університеті постійно запроваджується навчання за новими
спеціальностями. Чим це викликано?

- Це вмотивовано самими потребами життя. Скажімо, останнім часом ми відкрили такі спецільності як соціальна робота, соціальна педагогіка, практична психологія, фізична реабілітація, програмування і комп'ютеризація тощо. Дещо раніше запровадили цілий набір філологічних спецільностей, у тому числі іноземної філології...І повторю ще раз: все це потреби життя. Ми даємо змогу молодим людям вибрати собі таку спеціальність, а то й дві-три, які дадуть змогу знайти належну роботу, працювати у відповідності зі своїми уподобаннями.

- А як же готуються, підбираються кадри для нових спеціальностей, адже всім відомо, що Ваш університет в основі своїй був більше технічного спрямування?

- Це серйозний і відповідальний процес. Перш ніж відкрити якусь нову спеціальність, ми кілька років готуємо кадри. На це, як правило, йде 5-6 років. Ми готуємо викладачів в аспірантурі, або ж наші викладачі проходять перепідготовку за другими спеціальностями. Принцип такий : якщо немає кадрів — нової спеціальності не відкриваємо.

- А чи можна говорити про те, що одні спеціальності користуються більшою популярністю, інші-меншою?

-Звичайно. Ми це бачимо за кількістю бажаючих опанувати ту чи іншу спеціальність. Скажімо,останнім часом популярними є спеціальності економічного напрямку, дизайну, а також радіотехніки, радіоелектроніки. Це відповідає, насамперед, ринку праці, потребам підприємств, виробничих структур. І звичайно ж,- уподобанням нинішньої молоді.

- Звичайно, освіта у Вашому університеті - ґрунтовна, глибока. А чи цікавиться університет працевлаштуванням випускників?

-Цим питанням ми займаємося дуже серйозно, хоча, скажімо, з боку Міністерства не маємо належного замовлення. Отож самі створили управління працевлаштування випускників. Його сервер зв'язаний з усіма центрами зайнятості областей України. До того ж ми самі проводимо ярмарки вакансій двічі на рік. Отож вже другий рік підряд ми кожному випускникові, як бюджетнику, так і перше робоче місце. Обов'язково. Причому не одне. Інша справа, що випускник може погодитись, а може й ні. Але ми пропонуємо. Пригадую факт, коли до мене особисто прийшла одна випускниця з проханням допомогти працевлаштуватися. Ми їй запропонували десять вакансій. Вона була вражена.

- І все треба погодитись, мабуть, що є у Вас І такі спеціальності, роботу за якими знайти нелегко. Скажімо, така чудова назва, як міжнародні відносини. Очевидно, в нас майже неможливо знайти таку роботу.

-Погоджуюсь , певною мірою. І все ж мушу сказати, що наші студенти влаштовуються на роботу за фахом і в Києві, і за кордоном.Але ми дивимось у перспективу. Мине якийсь час, розширюватимуться в нас міжнародні зв'язки, і буде потреба в таких спеціалістах. До того ж , ми після четвертого курсу надаємо можливість студентам опановувати другу і навіть третю спеціальність. Це розширює можливість знайти належну роботу.

- Мабуть, Ви бачите на цьому шляху й перспективу?

- Так, ми плануємо і надалі відкривати нові спеціальності. Скажімо, вже в наступному році будемо готувати фахівців з охорони праці. Плануємо також навчати викладачів з хімії для шкіл, а на дальшу перспективу, зважаючи на класичність університету, будемо готувати навіть фахівців медичного напрямку, звичайно, певної спеціалізації...

- Миколо Єгоровичу, ми не можемо обійти такого важливого питання, як розвиток науки в університеті. Я поставив би запитання так: наука в університеті має прикладний характер чи вона лише заради дисертацій, вчених звань?

- Відзначу ось що. Нині наука переживає непростий час. Недостає коштів для проведення необхідних робіт. І все ж ми виконуємо тематику як держзамовлень, так і госпдоговірних робіт. У нас є чудові лабораторії, де виконуються сучасні технологічні процеси, котрі застосовуються на виробництві. Маємо замовлення від окремих підриємств, організацій. У цілому виконуємо тематики на мільйон гривень. Необхідно більше.

Додам і таку статистику. У нас діють 3 спеціалізовані вчені ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій, функціонують 15 наукових шкіл, аспірантура з 20 спеціальностей, докторантура з 4 спеціальностей, видаються 3 наукові журнали, з них - 2 міжнародні, проводиться щорічно 9-10 науково-технічних конференцій всеукраїнського та міжнародного рівнів, публікується щорічно понад 1300 наукових праць, отримується 30 патентів.

Однак я повертаюся все ж до того, що в державі має бути більш вагомим фінансування науки. Якщо немає науки, якщо немає аспірантури підготовки кадрів, то це не справжній вищий навчальний заклад.

- Миколо Єгоровичу, Ви перейшли на розмову про міжнародні зв'язки і, по суті, почали розповідь на наступне запитання. Я все ж його поставлю чіткіше: якими є фактичні міжнародні зв'язки університету і яка в них реальна потреба?

- Відзначу, що серйозно ми почали займатися міжнародними зв'язками з 2002 року, коли проректором був призначений М.А. Йохна. Ми налагодили стосунки з Польщею, Францією, Австрією, іншими країнами. Наприклад, з допомогою поляків створили українсько-польський центр, а також науково-дослідний інститут. Загалом же університет налагодив партнерство з більш ніж 20 країнами Європи, Азії та Америки, ми співпрацюємо десь із 49 закордонними
вузами, з якими ведемо спільні розробки.

Протягом 10 років ми виграємо гранти Європейського Союзу (ТАСIS). Міністерства оборони Великобританії, ОБСС і НАТО на здійснення програми загальнодержавного значення і перепідготовки та працевлаштування колишніх військовослужбовців. Наші студенти мають змогу проходити практику за кордоном, що також дуже важливо. До того ж міжнародні зв'язки - це й авторитет університету. Про нас знають, з нами спілкуються.

- Миколо Єгоровичу, не можу не відзначити, що із Вашим приходом на посаду ректора приємно почав змінюватися благоустрій навколо університету...

- Моя така думка, що університет, тим більше класичний університет, повинен бути центром культури, науки, освіти. Він має бути прикладом для інших закладів освіти. Отож взялися навести лад на території університету. Вирішили створити свій ботанічний сад. Велику допомогу у цьому нам надав Львівський лісотехнічний університет.
Виконана перша частина. Буде ще одна частина. Ми також плануємо зробити зимовий сад. Його будемо облаштовувати над спортивним залом на покрівлі. Ми маємо на це всі можливості... Я вважаю, що все це повинен мати класичний університет. А ще - обсерваторію, її також
будемо створювати.

- Залишається лише побажати Вам і Вашим колегам нових успіхів.

-Дякую.

Розмову вів І.Федоров.