НАС ВРЯТУЄ ТРІАДА

Не новина, що справжнього економічного поступу за нинішніх умов можна досягти лише тоді, коли наука, освіта і виробництво функціонуватимуть, як єдине ціле. Як налагодити шляхи інтеграції всередині цієї тріади?— відповідь на це запитання намагалися знайти учасники науково-практичної конференції, що відбулася на базі Хмельницького національного університету. Окрім вишу, організаторами та учасниками заходу стали обласна державна адміністрація, Союз промисловців і підприємців та Об'єднання організацій роботодавців нашого краю. Окреслена проблематика надто актуальна, тому й зібрання видалося досить представницьким — у залі керівництво, провідні науковці и викладачі університету, їхні колеги зі столиці, чи не вся промислова еліта Хмельниччини, працівники профтехосвіти, служби зайнятості, Федерації профспілок, очільники низки управлінь облдержадміністрації, депутати обласної ради...

Тон розмови одразу задав президент ХСПП та ООРХО Іван Дунець, наголосивши, що тільки інноваційний шлях розвитку може зробити нашу країну однією з найуспішніших. Затим констатував, що лише минулого року середні та вищі навчальні заклади Хмельниччини "видали на-гора" більше 13 тисяч випускників, яких необхідно працевлаштувати. Де і як? — цим повсякчас мають перейматися і керівники підприємств, і освітяни.

— Тому університет і намагається перебудувати увесь навчальний процес на основі інтеграції науки, освіти та виробництва, — сказав ректор ХНУ Микола Скиба.

Реклами цей навчальний заклад не потребує. Та все ж очільник вишу ще раз нагадав про те, що тут здобуває освіту майже 13 тисяч студентів за 48 спеціальностями. Підготовку майбутніх фахівців" здійснюють шість інститутів, до складу яких входять 14 факультетів. У ХНУ працює 42 доктори наук, 36 професорів і більше 400 кандидатів наук... Тільки за останній час викладачі університету захистили 10 докторських і близько 100 кандидатських дисертацій... Виш утримує передові позиції щодо комп'ютеризації навчального процесу. На базі ХНУ проводяться міжнародні олімпіади. Університет (один із трьох вузів України) виграв гранд американської корпорації Solid Works і став ліцензійним користувачем на п'ятсот робочих місць з правом надання студентам та викладачам ліцензійних квот. Тут опробовуються найсучасніші інформаційні технології. Наукова бібліотека вишу є однією з найкращих у західному регіоні... А вісник ХНУ входить до четвірки найпопулярніших серед двох сотень вузівських наукових видань, — зазначив проректор з науково-педагогічної роботи Михайло Войнаренко.

Активна діяльність вчених університету вилилася у солідний доробок.

— Лише за останні роки, — продовжив колег проректор з наукової роботи Георгій Параска, — сформовано та впроваджено у виробництво 25 інноваційних напрямів та 50 розробок.

Як, до прикладу, технологія переробки поліетиленових відходів у фарбу для розмітки доріг та клеїв для меблів, взуття, поліграфії. Або глибинна переробка ріпакової олії, що пропонує замість спалювання решток отримувати матеріали для охолодження в галузі машинобудування та змащування систем тертя в сільгосптехніці. Чи, приміром, технологія виготовлення з так званих композиційних матеріалів надійних і довговічних деталей, що працюють в агресивних середовищах...

— Усе це, — наголосив виступаючий, — закінчені розробки. Але, на жаль, більшість із них проваджено на підприємствах за ме
жами Хмельниччини.

Чому ж досягнення місцевої науки не завжди прислуговуються інноваційному розвитку нашого краю, не поліпшують технологічний рівень промислової бази підприємств Поділля? Якщо відверто, то багатьом нині через оту злощасну фінансово-економічну кризу не до технологічного переоснащення — їм би втриматися на плаву. Але питання не у сьогоденні.

— Ми знаємо, що наш університет має досить потужний і кадровий, і науковий потенціал. І студентів тут навчається дуже багато, — взяв слово голова правління ВАТ "Темп" Іван Праворський. — Але не про кількість треба говорити, а про якість. Адже більшість випускників Подільських вишів не можуть працевлаштуватися на місцевих підприємствах тому, що останні потребують зовсім інших фахівців. Коли у нас з'являться, скажімо, технологи зі зварювання? І навіть якщо у дипломі затребувана спеціальність, молодих інженерів, технологів, програмістів доводиться ще довго довчати, аби вони могли працювати на виробництві. Найприкріше, що й після цього одиниці затримуються на заводі, інші ж ідуть шукати легшого хліба.

Ще одна тема розмови — гострий дефіцит кадрів робітничих професій. Не витримує жодної критики і рівень їх підготовки.

Це просто недопустимо присвоювати випускникам професійно-технічних училищ четвертий розряд, — одноголоссям нарікали директори підприємств. На тій старезній виробничій базі, якій по 30-40 років неможливо навчити новітніх спеціальностей.

Але у нас більшість майстрів передпенсійного віку, і їм вже просто ніколи перекваліфіковуватися. Та і вакансій у профтехосвіті чи не половина, — скаржилися зі свого боку освітяни...

Затим уже всі разом обговорювали інші назрілі питання. Наприклад, невизначеність статусу такого провідного спеціаліста, як інженер. Чи, скажімо, недостатність виробничої практики. Звісно, і директори, і викладачі погоджувалися, що при нинішніх стандартах, коли студент за чотири роки навчання має всього чотири тижні практичних занять, годі сподіватися на результат. Кількість годин, проведених безпосередньо на виробництві, треба збільшити щонайменше у кілька разів...

Ще серйозніша проблема очікує вищі та середні навчальні заклади невдовзі. Вже цьогоріч, приміром, за словами начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Віктора Очеретянка, місць для першокурсників удвічі більше, ніж випускників шкіл. Та й ВНЗ на Хмельниччині невиправдано багато — 28, у той час, коли навіть значно населеніша Дніпропетровщина має 22 вищих навчальних заклади...

Одначе які б не були виступи (від критичних до конструктивних), всі сходилися на єдиному — треба шукати шляхи співпраці усіх зацікавлених сторін тріади. Коли налагодиться тісний зв'язок між освітою, наукою і виробництвом, тільки тоді ми можемо досягти економічного результату. Зробити це реальністю якомога скоріше —таке завдання поставили перед собою учасники зібрання.

Наталка КОБЕРНИК.