Рада Європи приймала… Хмельницьких студентів

Запитайте будь-яку молоду людину про її мрії, і серед найзаповітніших обов'язково почуєте — подорожі. Бо й справді, мандри — це прекрасна можливість для незабутніх вражень, знайомств, особистих відкриттів. Коли ж вони поєднуються із професійним пізнанням, то красиве і корисне" неодмінно стане благодатною основою для реальної самооцінки, фахового вдосконалення та свіжого світосприйняття. Не лише у студентів Хмельницького національного університету, котрі нещодавно повернулися з Європи, з'явилося таке відчуття. Поїздка у Страсбург, Брюссель, Женеву допомогла й їхнім викладачам сформувати свою оцінку щодо найвідоміших європейських інституцій.

Михайло ВОЙНАРЕНКО, проректор з науково-педагогічної роботи Хмельницького національного університету, доктор економічних наук, керівник делегації, розповідає, що зустрічей та вражень виявилося значно більше, аніж очікували:

— Ми побували у штаб-квартирі Ради Європи, Європейському суді з прав людини у Страсбурзі, відвідали ЮНЕСКО і Сорбонну в Парижі, установи Організації Об'єднаних Націй, що в Женеві (Швейцарія), Європейську комісію у Брюсселі(Бельгія), визначні і найвідоміші місця в Берліні. Словом, ознайомилися з роботою європейських структур, які визначають, зберігають і підтримують західноєвропейські принципи демократії, мирного співіснування держав, економічної і політичної безпеки, захисту прав людини.

— Можна лише уявити, скільки нового пізнали і якими пам'ятними стали спілкування хмельничан з європейцями протягом десятиденної поїздки. Але ж як вдалося, Михаиле Петровичу, організувати таку цікаву і, переконана, плідну мандрівку?

— Насамперед маємо завдячувати депутату обласної ради, керівнику Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Віталію Олуйку. Він — член Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи у Страсбурзі. Саме Віталій Миколайович привіз запрошення відвідати Страсбург від Генерального секретаря Конгресу місцевих регіональних влад Ради Європи пана Кіфера.

— / така можливість у вас, на щастя, з'явилася. То якою відкрилася вашим очам Рада Європи?

— Офіційно Рада заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Членство у Раді Європи відкрите для всіх європейських держав,які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Ми дізналися, що до Ради Європи входять Комітет Міністрів Ради Європи, Парламентська Асамблея, яка є дорадчим органом і члени якої призначаються національними парламентами. Крім цього — Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи, а також Конференція Міжнародних неурядових організацій, вона налічує близько 400 таких структур.

Комітет Міністрів є органом Ради Європи, який ухвалює рішення. До його складу входять міністри закордонних справ 47 держав — членів Ради Європи або їхні постійні представники у Страсбурзі. Разом з Парламентською Асамблеєю Комітет Міністрів стоїть на сторожі основних цінностей Ради Європи і, окрім того, він уповноважений здійснювати нагляд за дотриманням зобов'язань, які взяли на себе держави — члени Ради Європи.

Головування у Комітеті Міністрів здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку, протягом шести місяців. До речі, з травня по листопад 2011 року саме Україна головуватиме у Раді Європи.

Під час зустрічі із представниками Ради Європи нашу делегацію ознайомили з роботою організації, відбувся обмін думками щодо актуальних питань в Україні і в контексті євроінтеграційних процесів.

— Будівля Європейського суду зведена таким чином, що нагадує терези — символ судочинства. Засідання суду проводяться в Палаці прав людини, який є невід'ємною частиною цього архітектурного ансамблю, і де в прямому значенні на терезах правосуддя" зважують добро та зло, провину та невинність, вчинки та дії. У Європейському суді, на відміну від української кодифікованої системи законодавства, діє прецедентна система. Рішення суду є обов'язковим для держав—учасниць Конвенції. Щодо України, то, згідно зі статистикою, наша держава на сьогодні входить в десятку тих країн, громадяни яких найчастіше звертаються з позовами, і посідає п'яте місце. Найбільше позовів від громадян Росії — 42 тисячі, від України — 11 тисяч. Слід наголосити, що суд не є апеляційною ін· станцією і не має компетенції щодс перегляду або скасування рішень національних судів. Він також не може втручатися в діяльність національних органів влади, змінювати або скасовувати рішення державних установ. Справи, які надходять у суд, розглядаються у хронологічному порядку. До прикладу, сьогодні судді виносять рішення щодо справ, які надійшли ще у 2006-2007 роках. Така ситуація обумовлена тим, що тривалий час витрачається на встановлення фактів, про які йдеться в заяві чи скарзі, а також на зв'язок з державою та дотримання процедур.

Звичайно, існують і такі справи, які розглядаються поза чергою. До таких належать справи, де позивачі є людьми похилого віку, де мова йде про надання батькам доступу до дитини.

— Нам розповідали, що для того, щоб звернутися до Європейського суду, необхідно витримати певні критерії. Варто знати, що Європейський суд розглядає звернення лише після використання особою всіх національних засобів захисту, тобто заявник має попередньо звернутися до місцевого, апеляційного та Верховного судів. Крім того, особа може звернутися до Європейського суду лише протягом шести місяців з моменту винесення остаточного рішення Верховним судом України. До розгляду беруть справи про порушення прав та свобод людини, що виникли після 11 вересня 1997 року, тобто після набуття чинності Конвенції для України.

Справи слухаються суддями колегіально. Склад суддів налічує сім чоловік, серед яких обов'язковою є присутність судді країни-учасниці, звідки надійшла заява. Кожна країна має свого суддю-представника у Європейському суді, який обирається раз на дев'ять років. Україну зараз представляє суддя Ганна Юдківська.

— Так. Центр є міжнародним навчальним закладом і центром для організації зустрічей (з наданням можливості проживати та навчатися). Команда консультантів здійснює навчальну і технічну допомогу в підготовці, реалізації та подальшому впровадженні молодіжних заходів.

Щороку тут проводиться велика кількість підготовчих курсів для активістів молодіжних організацій та молодіжних рухів. Навчаються у формі семінарів, на яких розглядаються питання, що присвячені європейській молодіжній діяльності, міжнародному співробітництву, міжкультурній та неформальній освіті. Особлива увага приділяється правам людини, національним меншинам, міжкультурному діалогу та боротьбі за мир, участі молоді в демократичному громадянстві.

Зустрічі експертів, семінари та симпозіуми надають багатьом активістам молодіжних організацій можливість обмінюватись інформацією, щоб збагатити та розширити свій потенціал відносно майбутнього молодіжної політики в Європі. Ідеї та рекомендації учасників щодо молодіжної політики використовуються керівними структурами Ради Європи. Тому Рада Європи виділяє щорічно приблизно три мільйони евро Європейському молодіжному фонду, який здійснює фінансову підтримку діяльності європейської молоді.

Після зустрічі представники нашої делегації усвідомили, як важливо для Європи сьогодні сформувати нову політику щодо молоді, адже молодь— наше майбутнє, мобільна частина суспільства, яка є провідником якісних змін і позитивних перетворень.

— Звісно. Університет розташований в Латинському кварталі Парижа. Таку назву квартал отримав завдяки університету, оскільки на початку його існування викладання здійснювалося тільки латиною.

Університет Сорбонна у тринадцятому столітті мав чотири факультети: філології і мистецтва, медицини, права, теології. Історична Сорбонна, як університет, давно не існує, а в її будівлях розташовані тепер університети Париж-1", Париж-2", Париж-3", Париж-4" та Париж-5".

Протягом багатьох століть Сорбонна була опорою суворого католицизму, її вчена рада не раз ухвалювала вироки в спорах між графами або кардиналами. Не можна не згадати Жанна Бурідана, який був професором Паризького університету в тяжкі роки Столітньої війни між Англією і Францією і розколу в католицькій церкві. Завдяки здатності отримувати перемогу у різноманітних спорах, заснованих на математиці, його було обрано ректором Сорбонни. Сучасники поважали Бурідана за те, що він переспорив папу Іоанна XXII в дискусії про Страшний суд.

У1793 році якобінський Конвент постановив розігнати університет, але в 1806 році Наполеон відновив його і зробив імператорським. А в 30-х роках минулого століття Сорбонна знову отримала від Луї-Філіппа автономію та стала знову державою в державі". Під час Другої світової війни і окупації Парижа університет був одним з головних центрів Опору.

— Умови вступу до університету дивовижно легкі — до університету не вступають, а записуються. Відповідно до французької системи освіти, у Франції досить важко отримати диплом бакалавра, який видається у середній школі, власники якого й мають можливість записатися до університету. Вартість освіти складає від 200 евро на рік разом зі страховкою". Вже з першого семестру починаються іспити, які, на відміну від вітчизняної та радянської систем освіти, складають протягом одного-двох днів. Це спричинено тим, що студент повинен отримувати знання впродовж семестру і тому має здати декілька іспитів в один день. Досить цікавим виявився факт, що лише 10-15 відсотків студентів, які вступили до Сорбонни, отримують диплом про закінчення університету. Отже, це дві великі різниці — бути студентом Сорбонни та закінчити Сорбонну. Сорбонна є одним з небагатьох університетів, який на однакових умовах приймає як вітчизняних, так й іноземних студентів.

До речі, делегація Хмельницького університету представила в Сорбонні і свої наукові здобутки, презентувавши науковий журнал Економіст", монографії та підручники викладачів нашого університету.

Я переконаний, що у кожного з представників Хмельницької делегації — свої враження від цієї поїздки. Але те, що залишили вони у кожного з нас добрий слід, яскраві спогади, — не заперечити.