Незабаром літо, і знову постане звичне питання: куди вступати. Який факультет обрати абітурієнту, аби (як нині дуже часто буває) після п'яти років навчання не потрапити на біржу праці? Який фах наразі користується та буде користуватися гарантованим попитом і за п'ять років?
   Коли йшов на зустріч із доктором технічних наук, професором, завідувачем кафедри системного програмування Хмельницького національного університету Оксаною Поморовою, відповіді на такі питання не шукав. Більше того, навіть не ставив. Але у розмові з професором ця тема мимоволі виникла. І для себе зробив висновок: якщо хочете після закінчення вишу гарантовано мати роботу, то факультет комп'ютерних систем та програмування ХНУ — одна з відповідей на це болюче питання. За її словами, п'ята частина студентів факультету — найкращі — влаштовується на роботу із зарплатою більше 10 тисяч гривень не тільки у Хмельницькому, ай Києві, Львові, Одесі тощо. Відсотків сорок — вільно можуть обслуговувати комп'ютерні мережі таких серйозних установ, як банки, держадміністрації, працювати у софтверних фірмах, програмуючи комп'ютерні ігри та системні утиліти. Решта (умовно кажучи, найбільш ліниві) спокійнісінько можуть обслуговувати комп'ютери у звичайних компаніях, підтримувати бухгалтерські сервіси, налаштовувати електронну та обчислювальну техніку на станціях техобслуговування тощо. "Вже зараз до мене черга за випускниками", — підкреслила вона. До речі, більше половини студентів напряму "комп'ютерна інженерія" — 55 чоловік вчаться бюджетним коштом. Студенти цього напряму вивчають цікаві та сучасні дисципліни: операційні системи, комп'ютерні мережі, технічна діагностика, програмуванні, штучний інтелект. На кафедрі системного програмування відкрита магістратура на 25 місць, успішно працює аспірантура та докторантура — тільки за останні п'ять років захищено шість кандидатських та одну докторську дисертації.

НАУКОВА ЕЛІТА
   Але, як вже йшлося, метою зустрічі не була розмова про навчання. Хотілося дізнатися про наукову роботу, яка провадиться на кафедрі системного програмування. Тим паче, що у матеріалі "Конспект конспекту" ("ПВ" №№ 49-50 від 3 квітня) ми пообіцяли читачам, що із найбільш цікавими учасниками Міжнародної науково-практичної конференції зустрінемося знову. Чому ця публікація присвячена саме Оксані Поморовій? По-перше, зацікавила тема її доповіді на конференції — "Перспективні напрями розвитку штучного інтелекту та робототехніки у Хмельницькому національному університеті". По-друге, те, що саме жінка займається такими серйозними речами. По-третє, що вона доволі молода жінка, а вже доктор технічних (а не гуманітарних  - таких в Україні вдосталь) наук. По-четверте, вона єдина серед виступаючих говорила... українською мовою. Так, на догоду "старшим братам" мовою конференції була російська. І ще б нічого, якби вони були єдиними гостями на Хмельниччині. Але були ж і поляки, і хорвати, і румуни; їм не важко, виявилося, вдягнути навушники та послухати переклад. Заради ж росіян нашим доповідачам довелося перекладати свої наукові роботи на мову "стратегічного партнера". Учасник багатьох міжнародних конференцій у різних куточках світу, Оксана Поморова знала, як чинять у подібних випадках, тому доповідала українською мовою.
   "Хоч у своїй державі я можу говорити рідною мовою", риторично прокоментувала вона своє рішення.
   Свій науковий шлях доктор наук розпочала з лав факультету кібернетики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 2001-ому захистила кандидатську, пізніше і докторську. З 2010 року очолила кафедру системного програмування. А це серйозна наукова структура: з дванадцяти чоловік дев'ять мають наукові ступені, решта — готують кандидатські роботи.
   На кафедрі системного програмування працює переважно талановита та перспективна молодь — 30-35 років. Молодь, яка просуває науку у нашому університеті та й державі загалом. За її переконанням, "комп'ютерники" кафедри перебувають на рівні із фахівцями з найкращих наукових закладів України, скажімо, Київської та Львівської політехнік.
   А що наших фахівців цінують, доводить хоча б те, що вони постійно виграють право на участь у реалізації проектів Єврокомісії в рамках програми TEMPUS. Разом із вченими з університетів Великобританії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Швеції працюють над низкою наукових тем. З останніх — "Інформаційні технології у галузі права інтелектуальної власності", "Національна інженерна safeware-мережа центрів інноваційної університетсько-промислової кооперації". Взагалі-то робота на кафедрі ведеться над високоінтелектуальними розробками, про які й важко говорити на будь-яких шпальтах, окрім спеціалізованого наукового журналу. Втім, спробуємо.

ПРОГРАМУВАННЯ: ПИТАННЯ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ САЙТІВ І... ЛЮДЕЙ
   Один із напрямків наукових досліджень кафедри — технічна діагностика апаратно-програмних комплексів та систем. Річ у тім, що часто від технічного стану системи залежить надзвичайно багато. Найпростіше це пояснити на конкретних прикладах. їх Оксана Вікторівна наводила і на Міжнародній науково-практичній конференції. Скажімо, інсулінова помпа. Зараз часто використовується пристрій, який і визначає рівень цукру у крові, і автоматично вводить необхідну дозу інсуліну хворому. Виявилося, що за допомогою звичайного мобільного телефону вправний хакер може втрутитися у процес функціонування деяких моделей помп і дати команду ввести... смертельну дозу інсуліну. Така ж ситуація і з серцевими дефібриляторами. Ця тема вже обговорювалася науковцями кафедри восени на конференції у Львівській політех-ніці: деякі життєво важливі пристрої не є захищеними від зовнішніх втручань (мають недосконале програмне забезпечення), і вмілий комп'ютерник може втручатися у їх роботу. А що таке неправильна робота дефібрилятора? Серцевий напад та... трагічний кінець.
   Другий напрям наукових досліджень — інтелектуальні засоби підтримки прийняття рішень. Теж не так просто роз'яснити, про що саме йдеться. Найнаочніший для журналістів приклад: який матеріал ставити в газету саме сьогодні, що цікавить читача найбільше? А можна ж розробити систему критеріїв, створити програму, яка автоматично відбиратиме найактуальніші для читачів матеріали та визначатиме їх обсяг і місце на сторінках ЗМІ. А прийняття рішення оператором, скажімо, під час пожежі, вибуху, повені. Куди дзвонити? Які викликати машини? Медична галузь у світі без інтелектуальних засобів підтримки прийняття рішень вже давно не працює. На Заході, розповіла Оксана Поморова, існує спеціальність — інженер зі знань. Місяцями фахівець працює у кабінеті досвідченого лікаря, переймаючи його досвід, знання та вміння визначати діагноз, далі ця інформація опрацьовується і вноситься у комп'ютер, аби потім молоді лікарі могли отримати допомогу у складних випадках, використати досвід старших поколінь.
   Третій напрямок досліджень науковців кафедри — розробка засобів для виявлення шкідливого програмного забезпечення. Більш вузько це можна вважати захистом інформації та боротьбою з комп'ютерними вірусами. Наскільки це серйозна проблема? Надзвичайно! Навіть на найвищому державному рівні. Пам'ятаєте, як нещодавно міліціянти (як слон у посудній лавці) повелися із сайтом ex.ua? Як його закрили? Чим це закінчилося? Хакери "обвалили" не тільки сайт МВС, а й інших державних установ. Злам свідчить про вкрай низький рівень захисту. А це ж питання національної безпеки! Оксана Вікторівна переконана: якби владні структури користувалися розробками вітчизняних комп'ютерників у системах захисту, то, як мінімум, "завалити" сайти хакерам було б значно складніше.
   В університеті розроблені антивірусні програми, які можуть захищати як персональні комп'ютери, так і локальні мережі. Чому ж їх не використовують? Чому у нас "вбивають" навіть комп'ютери міліціянтів? Чому люди та установи не купують сучасні адаптовані саме для них (науковці кафедри налаштовують програмне забезпечення індивідуально для кожного замовника) антивіруси? "В Україні люди не готові викласти гроші за програмний продукт, — зазначила Оксана Поморова. — Суспільство ще не має тієї культури, аби сплачувати за інтелектуальну власність". І справа не тільки у тому, що вдома абсолютна більшість користується піратськими програмами, зламаними операційними системами Windows (вікна з англійської). Річ у тім, що і держава користується імпортованим програмним забезпеченням. Піратський Windows може мати чисельні загрози (хто знає, що хакер, котрий зламував систему, міг закласти до тієї програми, а може, запрограмовано доступ до вашої фінансової інформації та інших конфіденційних даних). Однак і легальне, але закордонне програмне забезпечення не повинне використовуватися принаймні в сфері держуправління, СБУ, Міноборони. Усі цивілізовані країни світу використовують власні комп'ютерні розробки у цих стратегічних сферах.
   За відповідного фінансування вітчизняні програмісти могли б розробити усі необхідні програми. Поговоримо хоча б про антивірусний захист інформації. "Штучний", а не серійний антивірусний продукт розроблено на кафедрі системного програмування. Чому б банкам не зацікавитися ним? Чому тим же державним адміністраціям не скористатися науковим доробком подільських фахівців? Чекають, поки їх обвалять хакери? "Ми підсіли на голку імпорту, — наголосила професор. — Всі працюємо під Windows, а ніхто не знає, що там закладено. Це як чорний ящик, як кавовий автомат: на виході отримуємо те, що нам подобається, а з чого наколотили цю каву і чи кава це взагалі, не знаємо. В структурах, які мають відношення до безпеки держави, мають бути національні програмні продукти".
   Для студентів, які цікавляться науковими дослідженнями, на кафедрі створено науково-дослідний центр штучного інтелекту та робототехніки, де вони, вже починаючи з 2-3 курсу, розробляють системи керування автономними мобільними роботами; системи комп'ютерного зору, інтелектуальні системи оцінки якості програмного забезпечення та інші унікальні речі. Тут вони  здобувають свій перший  досвід і отримують свої перші перемоги — "розправляють крила".

НА ХВИЛІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОТОКУ
   Напрацювань на кафедрі достатньо. Бракує лише попиту з боку вітчизняного споживача. От і доводиться часто-густо витрачати час на роботу під замовлення іноземців, скажімо, згаданої Єврокомісії. Звісно, науковці не скаржаться, бо за роботу над проектами отримують відряджень за кордон та комп’ютерне обладнання в середньому на 50 тисяч евро за кожним проектом. Щоправда, вважає Оксана Поморова, наразі важче вчити студентів — рівень підготовки у школі нижчий, ніж раніше. І це навіть не провина вчителів, системи освіти взагалі. Світ змінився. "Суспільство сьогодні буквально страждає від навали інформаційних потоків, — наголосила вона. — В людей не залишається часу думати, вони отримують готові блоки інформації. Є навіть спеціальний термін — футурошок. Нині люди отримують у сотні разів більше інформації, ніж, до прикладу, ще двадцять років тому". Тому діти гірше вміють розв'язувати конкретні завдання, діставатися до суті питання, а краще працюють вже з готовими інформаційними блоками. Саме тому не усі сто відсотків випускників "комп'ютерного" факультету можуть похизуватися зарплатами у понад десять тисяч гривень, але розбиратися у техніці, знайти пристойну роботу вони після закінчення ХНУ зможуть.