"Наша донька навчається в 10 класі. Наступного року — вступати. Який вищий навчальний заклад обрати, щоб диплом давав перспективи працювати з обраною спеціальністю не лише в Україні, а й у Європі? Наш старший син уже шість років живе в Німеччині, працює менеджером у туристичній компанії. Для цього довелося вчитися на курсах, щоб отримати сертифікат про спеціальність. Тому що у 2003 році, коли він закінчував університет у Львові, ще не видавались в Україні дипломи міжнародного зразка, а Україна не була учасником Болонського процесу. Тепер тільки й мови про це, а ось достеменно пересічна людина нічого не знає про Болонську угоду.
Чи не могла б газета надрукувати пізнавальну інформацію про Болонський процес, його переваги, особливості. Чи, справді, він дає можливість випускникам українських вишів працювати з нашими дипломами за кордоном?"
Віталій ГУК, батько.
м. Славута
На наше прохання про Болонський процес та його впровадження у вишах України, зокрема в Хмельницькому національному університеті, розповідає член-ко-респондент НА ПНУ, доктор технічних наук, професор, голова ради ректорів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації в Хмельницькій області, ректор Хмельницького національного університету М. Є. СКИБА.
— Миколо Єгоровичу, чому Болонський процес набув такої актуальності саме в останні роки? Це — своєрідна піар-акція для підвищення престижу вищої освіти чи ознака глобалізаційних процесів, що "вторглися" в національний освітній простір України?
— Сьогодні широкі кола громадськості, не кажучи вже про освітянські, особливо цікавляться інтеграційними процесами у вищій освіті, які прийнято називати Болонськими. У 1998 році провідні країни Європи (Німеччина, Франція, Великобританія та Італія) висловили занепокоєння втратою престижності, зниженням рівня якості європейської вищої освіти та внаслідок цього масовим відтоком європейців на студіювання до США. Зрозуміло, це призводило до втрат європейськими країнами мільйонів доларів національного доходу.
Як вихід з небажаної ситуації, було запропоновано нову стратегію: створення єдиного європейського простору вищої освіти (ЄПВО), що дозволяло інтегрувати зусилля країн Європи на подолання небажаних явищ. Участь у цьому проекті з самого початку була цілком добровільною справою. Однак з часом ідея набула популярності і, по суті, стала візитною карткою країн, які були готові співпрацювати та модернізувати свої системи освіти, робити їх більш прозорими та зрозумілими для співпраці з сусідами. Так 19 червня 1999 року в італійському місті Болонья було підписано відповідну декларацію міністрами вищої освіти 29 країн. За роки існування Болонського клубу його членами стали 47 країн світу. Сьогодні туди входять не лише європейські країни, а й Туреччина, Грузія, Казахстан, Молдова. США серйозно розглядають перспективи своєї участі в європроцесах і розпочали апробувати окремі програми інтегрування.
— Тобто, це своєрідне страхування європейської системи освіти? А коли інтеграційну політику розпочала українська вища школа? Що вимагала Європа від нашої держави для вступу до Болонського клубу?
— Україна прилучилась до цих процесів у 2005 році після підписання Болонської угоди та прийняття на себе низки зобов'язань. Основні з них — запровадження багатоступеневої системи (бакалавр, магістр, доктор філософії), Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС), мобільності студентів та викладачів в рамках ЄПВО, співпраця з європейськими країнами та гарантія якості української вищої школи.
На той час у вітчизняній вищій освіті, крім освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", вже існували такі рівні, як "бакалавр" та "магістр", з 2002 року. Однак інші принципи угоди були новими, зокрема такі, як "мобільність студентів", і вимагали термінової розробки планів їх реалізації. І в 2006 році, згідно з наказом МОНУ, усі виші України, серед яких був і наш університет, розпочали запровадження ЄКТС.
— Минуло шість років болонських перетворень, однак пересічному громадянину важко розібратися в суті цих інтеграційних процесів. Часто можна почути негативні відгуки і самих освітян щодо наслідків участі України в освітній європейській інтеграції, мовляв, вона ламає національну систему вищої освіти, пропонує лише підміну понять, а не реальне реформування...
— А давайте подивимось на події останніх років очима студентів. Зрозуміло, що метою болонських ініціатив було підняття престижу європейської освіти за рахунок підвищення її якості. Студенти не поділяють думки наших співвітчизників про те, що Болонська угода сприяє міграції працездатного молодого населення за кордон, і цю міграцію краще припинити взагалі. Це є погляд минулого століття. В наш час вільне пересування населення світу в пошуках роботи набуло таких масштабів, що ні заборонити, а тим більше зупинити ці процеси вже неможливо. їх можна лише спрямувати у цивілізоване русло. Вже зараз кожен європеєць впродовж працездатного віку змушений 4-5 разів змінювати вид своєї професійної діяльності, підлаштовуючись під швидкі зміни ринку праці. В таких умовах існування інформаційного суспільства якісна освіта є запорукою забезпечення європейського ринку праці висококваліфікованими фахівцями, європейцями за походженням, з відповідним рівнем культури, віросповідання тощо. Визнання наших вітчизняних дипломів за кордоном стає ще одним шляхом працевлаштування для української молоді. Єдиною правильною відповіддю на міграційні процеси будь-якої країни, в тому числі й України, має стати політика створення робочих місць та належних умов праці для молоді всередині країни. І нині кожен навчальний заклад повинен нести відповідальність за програми підготовки фахівців та якість освітніх послуг. Тільки за таких умов та за цілковитої довіри між закладами-партнерами можна реалізувати вільну зону навчання для студента на всій території Європи під час його студентського життя.
— А яким чином можна забезпечити оцю мобільність студентів в межах болонської "території" ?
— Для вільного пересування, мобільності студентів між навчальними закладами, країнами в межах ЄПВО та навчання там було розроблено Європейську кредитно-трансферну систему як механізм прозорості. ЄКТС складається з ключових понять, одне з яких — обрахування всього навантаження студента впродовж його навчання у виші умовними одиницями, які називаються кредитами ЄКТС. (У вітчизняних вишах обрахування цього навантаження традиційно, ще з радянських часів, здійснюється в академічних годинах та тижнях).
— Значить, завдяки кредитам ЄКТС, де б не навчався студент, можна порівняти частину програми його навчання, або програму в цілому та встановити терміни підготовки за однаковими спеціальностями у різних вишах і різних країнах?
— Так, адже обсяги вивчених дисциплін конкретні, тож студента можна в період навчання зараховувати до іншого ВНЗ чи за кордон без додаткових іспитів. А другою складовою системи є шкала ЄКТС, що допомагає здійснювати процедуру прозорого порівняння і перенесення оцінок. Тобто, ламаються й корупційні схеми.
— Як діє Європейська кредитно-трансферна система в Хмельницькому національному університеті?
— У нас ЄКТС почала впроваджуватись ще у 2004 році як педагогічний експеримент. За цей час відбулось багато змін: всі дисципліни, які вивчає студент впродовж всього періоду навчання, окремі види робіт (курсові, дипломні проекти, практики тощо) обраховуються умов ними одиницями — кредитами ЄКТС. Така інновація знадобилась для того, щоб порівнювати навчальне навантаження студента, який в межах ЄПВО може навчатись в різних вишах України та в країнах Європи. Для підтримки мобільності студентів Європейський Союз виділяє кошти в рамках різноманітних програм (Сократес, Еразмус). Відбір учасників цих програм відбувається за підсумками навчальних досягнень студентів. Сьогодні вже стало практикою в Європі навчатись семестр в закордонному навчальному закладі.
— / вибір країни навчання для студента є абсолютно вільний?
— Ні, на жаль, Україна поки що не користується преференціями таких європейських програм, тому обміни студентами з іншими країнами відбуваються на основі двосторонніх угод. Наприклад, ХНУ за угодою з Краківською Політехнікою (Польща) впродовж 2008-2011 років прийняв на практику польських студентів та направив до Польщі на практику наших студентів двох факультетів: гуманітарно-педагогічного та інженерної механіки. А з України в рамках Болонської угоди наказом міністра освіти і науки України у 2011 році у країни Європи було направлено 58 студентів-українців.
— Практикою контролю за якістю знань студентів є рейтингова система оцінювання знань. Який її механізм, як вона діє в ХНУ?
— Сутність рейтингової системи полягає в перенесенні акцентів оцінювання досягнень студента не на кінець семестру, а впродовж систематичного контролю за виконанням індивідуальних завдань, написання та здачі рефератів, колоквіумів, есе, модулів тощо. Тобто модуль на технологія не дає можливості студенту "від сесії до сесії жити весело" або сподіватись на "щасливий квиток" на іспиті. Підсумкова оцінка за навчальну дисципліну виставляється на останньому занятті в семестрі на базі його поточних оцінок. Звичайно, студенти, які не звикли навчатись систематично, вчасно здавати усі контрольні завдання, висловлюють своє невдоволення.
— Саме і з цієї причини, з-поміж багатьох інших, про котилась хвиля протестів європейських студентів в Італії та Португалії?
— Значною мірою так, ому що в багатьох країнах традиційно навчальний процec будувався демократичніше і не завжди передбачав обов'язкове відвідання занять студентами. Молодь, крім навчання, встигала ще й працювати, тому студентське життя затягувалось на 3-5 років довше, ніж розрахована програма.
— Нині в ХНУ змінилась залікова книжка. Чому? Якою вона стала?
— Так, її розміри збільшились. Бо, крім традиційних оцінок за іспити, туди почали записувати всі інші досягнення студента: участь в олімпіадах, конкурсах, виступи на конференціях, факультативні заняття тощо. За всі види діяльності студент отримує додаткові кредити, і за 4 роки навчання може мати 24 додаткові кредити ЄКТС. Звичайно, успіхи студента враховуються у загальному рейтингу студентів при вступі до магістратури. Новим для українських студентів стала практика отримання поруч з вітчизняною еквівалентної буквенної оцінки ЄКТС.
Найближчим часом в університеті буде впроваджено електронний журнал, в якому розміщуватимуться всі поточні оцінки кожного студента. А вільний доступ до журналу забезпечить прозорість процедури оцінювання студентів, можливість моніторингу успішності не тільки деканатом, куратором, але й батьками.
— У минулому навчальному році студенти ХНУ отримали додатки до дипломів європейського зразка. Хто став їх власниками?
— У додатках містилася інформація про поточну успішність студента, його активність у навчальному процесі. Ці документи значно спрощують процедуру визнання наших дипломів за кордоном і допоможуть тим нашим випускникам, які планують продовжити навчання або працювати за кордоном. Минулого року 14 наших випускників отримали такі додатки.
— Отже, не варто боятися змін і таки випробовувати свої сили в новому середовищі?
— Звичайно. Адже змінюється не лише світ навколо нас, а й змінюється наше сприйняття світу, воно ширше, багатогранніше. І євроінтеграційні процеси допомагають українцям почуватись впевнено в сучасному соціумі. І наша вища школа, залишаючись національною за своєю суттю, стає гнучкішою, конкурентоспроможною на європейському інтеграційному ринку. А нові перспективи завжди відкривають нові можливості для розвитку особистості та й суспільства в цілому.
Тому, обираючи для навчання університет, обирайте його авторитет в освітньому просторі: як національному, так і міжнародному.
Розмовляла Тетяна СЛОБОДЯНЮК
|