Подільська мода народжується в... університеті
Студентському Будинку моделей ХНУ —20 років.
Зізнаюсь відверто: я не розбираюсь в тенденціях моди, хоча "Fashion-канал" по ТБ дивлюсь із цікавістю, як кожна жінка, для якої висока мода — заборонений плід: недосяжний, майже космічний, і тим спокусливий. І хороводи манекенниць на подіумах нас, жінок, заворожують не менше, ніж чоловіків перегляд трансляцій світових футбольних матчів. Кожному — своє. Втім, мода не менше, ніж спорт, впливає на тенденції світового розвитку.
Насправді, якісна мода поки що недосяжна для масового українця. Модні запити у нас скромні. Та й коли це Україна була законодавцем моди? Проте ми цим і не переймаємося. Купуємо, носимо щось таке, аби "пристойно, недорого, практично і як у людей". Яких? Іноді думаєш: чому ж всю величезну, роботящу Україну вдягають Китай, Туреччина, Польща? А де ж наше у такому строкатому розмаїтті? Коли появиться? Звісно, коли дизайнерські пропозиції будуть втілені у масове виробництво. І задовольнятимуть, одягатимуть і свого, і чужого споживача. Бо гарно одягнені люди змінюють світ навколо себе — на кращий.
Єдине, що втішає у процесі становлення української моди, то це те, що вона насправді є. Насправді вражає стилем, розмаїттям, вишуканістю, і наші дизайнери користуються авторитетом у світі. Звісно, потрібне єдине: щоб запрацювала вітчизняна промисловість, щоб ланцюжок був неперервний: дизайнерські ідеї — виробництво — споживач.
Та поки вітчизняна промисловість бореться за виживання, дизайнерська ідея таки живе і розвивається. І це вже не сенсація, не новина, що й наше Поділля також має своєрідний дизайнерський штаб, де народжуються ідеї і високої моди, і прет-а-порте. Яка вона, подільська мода? Питання не цілком природне, зважаючи на те, що мода не може бути одна у Хмельницькому, інша — у Вінниці чи Житомирі... Та все ж Хмельницький відомий у світі моди уже тим, що з престижних модних показів хмельничани повертаються додому з перемогами. І адреса народження та становлення наших професійних дизайнерів, манекенниць відома — Хмельницький національний університет. Це тут уже 20 років працює студентський Будинок моделей (СБМ).
Нинішньої весни, у квітні, йому минає 20 років, наповнених пошуком і впровадженням прогресивних модних ідей. І засновником, натхненником, брендовим іменем дизайнерської Хмельницької школи була і залишається Ірина Баннова. Це її невичерпна енергія, організаторські здібності, професійна інтуїція і глибокі знання улюбленої справи стали запорукою не лише успішного існування СБМ, а й розгалуженої мережі дизайнерської освіти в університеті і особистої кар'єри головної модниці Поділля.
"МАЛО ПРАЦЮВАТИ ДО СЬОМОГО ПОТУ, ПОТРІБНО ЛЮБИТИ ТЕ, ЩО РОБИШ"
Це кредо випускниці Київського технологічного інституту легкої промисловості чи не найповніше окреслює віхи її біографії: від конструктора Новосибірського (Росія) будинку моделей, куди була направлена після інституту, — до асистента, старшого викладача, доцента, професора кафедри технології та конструювання швейних виробів Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування, де розпочала працювати у 1971 році — і до нинішньої її кар'єрної і професійної висоти. Ірина Мусіївна — завідувач кафедри дизайну ХНУ, академік Української технологічної академії (УТА), голова Хмельницького осередку Спілки дизайнерів України, відмінник освіти України. Вона нагороджена срібним орденом УТА "За заслуги в розвитку науки, освіти, промисловості та мистецтва", з присвоєнням звання заслуженого працівника науки і освіти України, званням "Людина року м. Хмельницького", десятками професійних відзнак за перемоги у конкурсах моди. І. Баннова — лауреат міської премії імені Б. Хмельницького.
Її особливе діти ще — студентський Будинок моделей, нині — визнаний експериментальний майданчик у царині моди. Робота у СБМ — це престиж для кожного студента факультету технологій та дизайну, який обрав для себе спеціальність "дизайн одягу".
— У СБМ працюють майбутні дизайнери, конструктори одягу та діє школа моделей, — розповідає Ірина Мусіївна.
— За 20 років існування Будинок моделей брав участь у 204 конкурсах дизайнерів одягу, 95 з яких — міжнародні, 76 —всеукраїнські, 33 — регіональні. Силами СБМ організовано понад 450 виставок і показів моди. У нас — понад 330 нагород, з яких 37 — гран-прі, 108 — перших, 99 — других, 87 — третіх місць. Це творчі роботи, які гідно представлялись у Москві, Санкт-Петербурзі, Брно (Чехія), Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Львові та інших містах. Наші манекенниці зі школи моделей сьогодні працюють у Парижі, Мілані, Торонто, Лондоні, Москві, Києві.
Щоб розповісти про усі зусилля, які вкладаються у кожну колекцію, що відправляється на черговий показ, напевно, не вистачить газетної площі. Бо кожна колекція — це, якнайменше, півроку копіткої праці: від придумування та опрацювання ідеї, побудови композиції — до конкретних ексклюзивних речей, де понад 70 відсотків деталей, оздоби, "живого" рисунка творяться вручну. Макети колекцій: від автентики — до сучасних і авангардних стилів, як і живописні полотна студентів, прикрашають всі стіни приміщень кафедри — живий музей історії становлення молодих талантів.
ВІД ФАКУЛЬТЕТСЬКИХ "КАПУСНИКІВ" -ДО МІЖНАРОДНОГО ВИЗНАННЯ
Оглядаю, до прикладу, макет володарки першого місця —модну колекцію "Міфи трипільського світу" (назва говорить за себе), де відлуння древньої автентики поєднується з авторською фантазією: чого варта гармонія кольорів, ліній... А тисячі нашитих на сукні ліній-ниток вражають не лише витонченістю древнього візерунка, а й працьовитістю її творців... І вже манекенниці не лише повинні показати публіці дизайнерське та конструкторське диво, а й з легкістю пронести на собі часто майже лицарські, за вагою, "обладунки". Тобто,
підкорення подіуму — це кропітка колективна праця: від задумів, розробок, пошиття — до показу.
Трипільські міфи, які втілили у дизайнерській ідеї студентки Світлана Подчаха та Людмила Зарічнюк, отримали першу премію масштабного міжнародного конкурсу молодих дизайнерів, конструкторів та технологів "Асамблея моди" (м. Москва), а колекція Юлії Овчарик "Відлуння аборигенів" здобула гран-прі цього фестивалю. Взагалі хмельничани давно "прописалися" як постійні учасники престижних міжнародних конкурсів. Уже три роки підряд творці студентської Хмельницької моди — у десятці кращих за номінаціями міжнародних конкурсів. Підготовка до них — тривала: спочатку потрібно пройти "свої" етапи конкурсів, починаючи з університетського, де в журі — викладачі, визнані дизайнери і художники. Робота ж над колекцією для студента — ще й захист курсового, дипломного проектів.
А починалась біографія Хмельницького дизайну одягу із показів швейних виробів у межах курсових проектів з предмета "Конструювання одягу" і звичайних студентських "капусників" з переодяганням, що мали назву "Ситцевий бал", які запровадила кафедра технології та конструювання швейних виробів в тодішньому інституті побутового обслуговування. І ось так, з 1992 року була реалізована ідея створення професійного Будинку моделей, яка допомагала і нині допомагає студенту формувати світогляд, естетику митця. Адже дизайнер — це творець, що придумує стиль, володіє мистецькою інтуїцією і має практичні навики її реалізації.
Кафедру дизайну, яку очолює Ірина Баннова з 2001 року, викладачі називають штабом. Бо це фактично крихітна кімната, переоснащена як, власне, і всі навчальні класи, із колишнього спортзалу, де нині вивчають тонкощі творчості майбутні творці одягу, інтер'єру та графічного дизайну. А ось масштаби роботи, яку здійснюють викладачі кафедри і яка потребує, попри все, більшої території, вражають. Власне, ці класи більш схожі на майстерні художників, ніж на звичайні аудиторії. За мольбертами, планшетами працюють майбутні дизайнери одягу, інтер'єру та графічного дизайну.
— Якщо хтось думає, що "дизайнер" — це просто модна назва сучасної висококваліфікованої швачки, то помиляється. Дизайнер— художник, митець, носій ідеї, яку потрібно втілити у конкретному образі, стилі, — розповідає Ірина Баннова. — І абітурієнт, який хоче навчатись на нашому факультеті, обов'язково проходить творчий конкурс. Тому у нас навчається чимало випускників мистецьких, художніх шкіл області. Створивши кафедру дизайну у 2001 році, ми запро- ¦ сили до співпраці відомих Хмельницьких художників, які стали викладачами. Зі студентами у нас працюють народний художник України Микола Мазур, заслужені — Михайло Андрійчук, Олександр Гуменчук, професіонали високого рівня Володимир Войнов, Людмила Рожко-Павленко, інші відомі ', митці, члени спілок художників та дизайнерів. Це — талановиті особистості, яких я називаю "золотим фондом" нашої кафедри. Важливо, що й наші випускники також працюють викладачами, як-от Тетяна Захарків, Олена Гуменчук, Оксана Мазур, Людмила Поворозник та інші.
Підсумками художнього навчання студентів стають їхні колективні і персональні виставки. Ці покази щороку традиційно влаштовуються у Хмельницькій мерії, у виставкових залах художнього музею і отримують високу оцінку. А вже міські, обласні свята давно послуговуються креативними студентськими колекціями одягу. А обласний телефестиваль "Барви Поділля", що 10 років проводиться на обласному телебаченні, навіть "позичив" свою назву від СБМ.
Школа моделей при СБМ — то унікальна можливість не лише для студентів, а й для усіх бажаючих осягнути мистецтво, магію краси. Ірина Мусіївна чудово знає усі тонкощі подіумної науки, бо працювала моделлю у свій час. Тож вимоги до підопічних у неї високі. Щоб бути у професійній формі, вони повинні насамперед дотримуватись здорового способу життя, володіти основами класичного танцю і обов'язково — бути освіченими. "Модель з обличчям просто красивої ляльки нікому не цікава, обличчя повинне "світитись" не лише красою, а й розумом, — розповідає Ірина Мусіївна.
— Саме яскрава індивідуальність допомогли нашим моделям продовжувати кар’єру в Парижі, Мілані, Москві, Києві". І, скажімо, імена Ірини Полозової та Ганни Митрофанової — моделей, що працюють за кордоном, відомі багатьом хмельничанам, які цікавляться світом моди.
...Якщо ви захочете побачити в ХНУ вивіску з написом "Студентський Будинок моделей", то вам це навряд чи вдасться. Бо СБМ насправді — це своєрідна розгалужена корпорація: ідеї виношуються у головах та гарячих дискусіях, і шліфуються у навчальних аудиторіях, затверджуються і "штабом" кафедри дизайну, виготовляються у пошивному І цеху, а для показів колекцій використовується актовий зал | університету... Адже дизайнерська праця — колективна, а в роботі СБМ беруть участь представники багатьох факультетів.
В успішній роботі СБМ завжди важлива праця волонтерів — ентузіастів, професіоналів, які повсякчас турбуються про весь комплекс життєдіяльності студентського осередку і моди. Це — працівники СБМ, випускниці кафедри технології і конструювання швейних виробів і кафедри дизайну факультету дизайну В. В. Дацкова, О. Мірошниченко, О. Стрижова, Л. Буханцова, А. Лущевська, Н. Шинкар та інші, які допомагають студентам у розробці та реалізації творчих ідей, в організації показів і конкурсів моди. І, звісно, професійне хрещення автори СБМ постійно отримують від викладачів ї спеціалізованих кафедр.
Нині університет готується до свого квітневого свята — 20-річчя студентського Будинку моделей і очікує у стінах альма-матер колишніх випускників, чимало з яких стали успішними митцями і бізнесменами. Дизайнерська професія — складна і і щаслива водночас: вона вимагає неймовірної працездатності і безмежної любові до професії. Бо нездари і лінивці у ній не і приживаються — творчість, як і удача, несумісна із застоєм. У чомусь ці люди — ідеалісти, бо уміють бачити і реалізовувати і ідеальні речі, уміють ризикувати і бути першими, поки решта пристосовується до обставин життя, долі, побуту.
Не випадково Ірина Баннова обрала і керується в своєму і житті мудрим висловом Робіна Шарми: "Поєднання двох начал — знання і мужності — роблять можливим все". І хочеться вірити, що можливим, а значить реальним стане й інше: конкурентом нашому китайсько-турецькому товчку, оцьому живучому "підприємству імені Горбачова", стане в Хмельницькому наш мужній у виживанні, знаючий подільський дизайнер, конструктор, виробник. Бо примхлива мода і дизайнерська думка вже прижились у нашому місті.
Тетяна СЛОБОДЯНЮК
|
|