|
Літературна вітальня бібліотеки радо приймала студентів гуманітарно-педагогічного інституту, які прийшли відзначити тут День української писемності та мови. Увагу гостей привернула яскрава та змістовна книжкова виставка "Від мови рідної нам треба починати", з огляду якої і почався захід. А потім ми уявно пройшлися тисячолітніми шляхами розвитку нашої мови, послухали вислови про мову багатьох мудрих людей. Почали, звичайно ж, з Нестора-літописця. Його пам'ять православна церква вшановує 9 листопада. А з 1997 року, згідно з указом Президента, ми відзначаємо одночасно ще й День української писемності та мови. Славетна "Повість минулих літ" дає можливість збагнути, якою милозвучною була мова наших предків. Вражає власноручний підпис Анни Ярославни на грамоті XI століття. Королева не задовольнилася звичаєм свого часу покласти знак хреста перед своїм підписом, виписаним рукою писаря, а написала своє ім'я материнською мовою. Нелегкі дороги пройшла українська мова. У світовій історії жодна мова не зазнала такого нищення від сусідів-ворогів, як українська від Польщі й особливо від Росії. І все ж лунає вона й сьогодні. Гордість України — перший і єдиний у світі Лінгвістичний музей, що знаходиться в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Експозиція музею свідчить: мова створила людину. І серед 2,5 тисяч мов світу належне місце посідає українська. Завдяки їй до нас дійшли безпосередні свідчення давно минулих епох і тривог. Своєю писемністю наш народ утверджував себе в людській історії. Поступово розмова про мову починає торкатися й нашого сьогодення. Ну, хіба приємно чути суржик, мішанину з мов, слів, понівечених до невпізнання? Ми повинні стати супроти зразків на кшталт "вєрок-сердючок", утверджувати красу рідної мови скрізь: вдома, на роботі, в автобусі-тролейбусі, на вулиці, в товаристві друзів. Не залишилась поза увагою і проблема лихослів'я, яке роз'їдає, деморатізує наше суспільство. Найновіші дослідження показують, що лайливість — це хвороба, і варто саме молоді боротися за мовне одужання суспільства. Родзинкою свята стала сценка з повісті І.С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", яку показали присутнім студенти групи ПР-03-1. Звучала багата й неповторна мова класиків вітчизняної літератури. Студенти були зачудовані мелодійністю, влучністю й ніжністю рідного слова. Свято української мови, що відбулося, — не просто черговий захід, а патріотична акція, котра свідчить: не можна відродити Україну без відродження української мови. Мова — це дім, у якому ми живемо. Ми ж так довго до цього йшли і цього праї нули. Тож бережімо українську мову. Хай її мелодія на повний голос лунає у вселюдському хорі! Саме українська мова — ознака нашої европейськості. Якщо ми сьогодні на державному рівні не будемо захищати українську мову, вона зникне взагалі. Л. Іщенко, |