|
На долоні у мене — слово. Передовсім мое власне, але буває и чиєсь — письменника, дитини, критика, журналіста, слово народу, врешті-решт. Воно то ніжне й несміле, то зболене й згорьоване, то терпке й полинне, то морозами бите, то на вітрах розіп'яте, то пилом припорошене. Заходиш з ним в аудиторію чи в літературну вітальню й не відаєш: чи заб'ється воно сьогодні новим життям, чи змертвіє, зневажене й знеможене? Колоском проросте в душах моїх слухачів чи пустоцвітом розів'ється? Якщо забажаєте, приходьте на мої лекції, на мої заходи, на мої бесіди, на мої розмови, де із заходу в захід гине від божевілля геніальний Врубель, помирає від СНІДу Фредді Меркурі і навіть через сторіччя Шевченкова Катерина не знаходить для себе кращого виходу, ніж утопитися в ополонці. І вмиратимуть на очах у моїх слухачів 30-літній Єсенін, 41-річний Блок. І мудрий Чехов лагідно посміхатиметься нам з вічності, куди перебрався в 44. І щоразу виникатиме сумнів щодо категоричності Стусового "Як добре те, що смерті не боюсь я..." А чи справді добре? На 48-му році обірвалося його життя в радянському концтаборі для політв'язнів. Знову й знову завдяки нашим розповідям він обиратиме свій стражденний шлях і станс справжнім Героєм у незалежній країні. Від небайдужого слова в моїй долоні болітиме душа за Каменяра, який прагнув перевернути світ. Класика — тим і класика, що дає уроки-зразки. Без нарікань і скарг, з твердим переконанням у власній правоті я гортатиму й гортатиму "Сторінки призабутої спадщини" для слухачів. Змінюються окремі акценти, а своєї значущості класика не втрачає. Шевченко, Франко, Леся Українка — п досі найсучасніші пости! Нечуй і Мирний, Коцюбинський і Стефаник наше життя змалювали! Класика, перетруджена, спрацьована, встає сьогодні до праці, як вставала вчора й позавчора. Один за одним, без будь-яких команд згори, сходять у небуття новітні каліфи на годину. А Глібов зі своїми начебто застарілими байками живе, як не дивно! Знаю, що голого примусу (як і спроб достукатися, докричатися до свідомості) явно недостатньо, щоб викликати в людини щире, зацікавлене, активне ставлення до того, про що я розповідаю. Тільки благаю про іскринку, вогник цікавості в молодій душі, прагнення до відкриттів, до небуденного. Тож приходьте і слухайте небайдуже слово! Л. Іщенко, зав. сектором бібліотеки |