Наукова бібліотека Хмельницького національного університету

   Біобібліографічний покажчик підготовлений до 70-річчя від дня народження Заслуженого працівника народної освіти України, кавалера ордену "Знак Пошани", доктора технічних наук, відомого вченого з теорії тертя в номінально-нерухомих фрикційних з’єднаннях, першого проректора Хмельницького національного університету професора Костогриза Сергія Григоровича.
   У покажчику зібрані і систематизовані основні відомості про життя С.Г. Костогриза, представлені матеріали, які відображають його педагогічну та наукову діяльність, висвітлений його внесок у розвиток вітчизняної освіти та нашого університету.
   При упорядкуванні бібліографічного покажчика літературу згруповано у хронологічному порядку; в межах року – позиції розташовані за алфавітом. Список авторських свідоцтв і патентів наводиться за номерами.
   Під час відбору документів джерельною базою слугували фонди наукової бібліотеки Хмельницького національного університету, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України.
   Довідковопошуковий апарат містить іменний покажчик.
   Бібліографічний опис та скорочення здійснено за чинними в Україні стандартами.
   Покажчик адресований науково-педагогічним працівникам, аспірантам, студентам, всім, хто цікавиться наукою в Україні.
   Відбір матеріалу виконано станом на 1 грудня 2010 року.

      Костогриз Сергій Григорович – перший проректор Хмельницького національного університету, Заслужений працівник народної освіти України, кавалер ордена "Знак Пошани", відмінник народної освіти України, доктор технічних наук, професор, відзначений знаком "Винахідник СРСР".
   Сергій Григорович розпочав свою трудову діяльність у 1963 р. майстром Гузеріпльського ліспромгоспу Краснодарського краю. У період 1965–1966 рр. служив у Радянській армії. У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі Львівського лісотехнічного інституту і після її закінчення був направлений до Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування на кафедру опору матеріалів і деталей машин. У кінці 1969 р. захистив кандидатську дисертацію.
   Працюючи в університеті, займав науково-педагогічні посади асистента, старшого викладача, доцента. З 1975 року – декан механічного факультету, а з 1982 року – проректор з навчальної роботи. За його безпосередньою участю розроблені комплекси дидактичних матеріалів і методичного забезпечення з навчальних дисциплін "Теорія механізмів і машин", "Деталі машин", "Основи теорії коливань та вітрозахисту", створені оригінальні навчальні лабораторії та навчальні кабінети з цих курсів. Протягом багатьох років здійснював керівництво госпдоговірними науково-дослідними роботами з проблем динаміки технологічного обладнання машинобудування. Ним розроблені та впроваджені у виробництво оригінальні конструкції стендів для динамічних випробувань пружних муфт і номінально нерухомих з’єднань деталей машин.
   У 1995 році захистив докторську дисертацію. З 2002 року С.Г. Костогриз працює на посаді першого проректора університету. У центрі його науково-педагогічної діяльності перебувають питання якості навчального процесу у вищих закладах освіти. Він є співавтором колективних монографій "Державні стандарти професійної освіти: теорія і методика", "Моніторинг якості навчального процесу у вищому закладі освіти" та серії методичних розробок з проблем запровадження європейської кредитно-трансферної системи. Впродовж багатьох років Сергій Григорович є членом Науково-методичної комісії із специфічних категорій.
   Костогриз С.Г. – висококваліфікований фахівець, відмінний педагог, умілий та ініціативний організатор і керівник. Будучи одним із провідних керівників, він сприяв зміцненню матеріально-технічної бази університету, організації навчально-методичної, науково-дослідної та виховної роботи, що дозволило за порівняно короткий час Хмельницькому технологічному інституту побутового обслуговування стати вищим навчальним закладом України широкого профілю – Хмельницьким національним університетом. Крім цього, Сергій Григорович по праву вважається одним із провідних вчених України з теорії тертя в номінально-нерухомих фрикційних з’єднаннях. Він є автором понад 250 наукових і науково-методичних праць, у т.ч. 4 монографій (у співавторстві), 30 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, багато з яких запроваджені у виробництво. Під його керівництвом виконана велика кількість науково-дослідних робіт як за державним замовленням, так і на госпдоговірних засадах з різними підприємствами міста, області та України, результати яких впроваджені у виробництво та навчальний процес. Розроблені ним методи розрахунку та проектування механізмів широко використовуються в різних конструкторських і проектних організаціях, науково-дослідних інститутах та вищих навчальних закладах.
   Костогриз С.Г. успішно передає свій досвід іншим викладачам і молодим ученим, постійно дбає про підвищення їхньої кваліфікації. Під його науковим керівництвом захищена одна докторська і п’ять кандидатських дисертацій. Він приймає активну участь у громадському житті університету та за його межами, є членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій у Хмельницькому національному університеті, виконує цілу низку інших громадських доручень. Сергій Григорович користується заслуженим авторитетом у колективі університету, наукових колах України та серед виробничників з проблем механіки машин. Костогриз С.Г. – мудрий педагог і наставник, доброзичлива, чуйна, всебічно розвинена, високоінтелектуальна людина, він є гідним взірцем для студентів та колег.

ЩИРОСЕРДЕЧНО З ГЛИБОКОЮ ПОВАГОЮ ТА ЛЮБОВ’Ю ДО ЮВІЛЯРА

   Нині важко навіть уявити Хмельницький національний університет без такої яскравої особистості, висококваліфікованого фахівця, вченого-педагога, прекрасного та вмілого організатора, незаперечного авторитета та знавця нормативно-правової бази вищої школи та історії Київської Русі, справжнього патріота України, гарного чоловіка, люблячого батька та дідуся, надійного друга, як Костогриз Сергій Григорович, якому 30 січня 2011 року виповнюється 70 років.
Якщо користуватися військовою термінологією стосовно характеристики нашого заслуженого ювіляра – то без перебільшення можу засвідчити, що Сергій Костогриз – є добрий козак, справжній "начальник Генерального штабу" нашого Хмельницького національного університету.
   Моє знайомство з Сергієм Григоровичем бере свій початок з далекого вже для мене, але дуже пам’ятного, 1975 року – коли я, випускник аспірантури при Київському технологічному інституті легкої промисловості, як молодий спеціаліст, був направлений на роботу асистентом кафедри машин і апаратів легкої промисловості на той час Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування, а відповідальну посаду декана механічного факультету займав тоді кандидат технічних наук, доцент Костогриз Сергій Григорович.
   З часом, а цей час вимірюється 35 роками, наше перше знайомство переросло у справжню чоловічу дружбу, взаємну повагу і підтримку, яка базується на спільних інтересах стосовно подальшого вирішення проблемних питань розвитку освіти та науки, зміцнення матеріальної, наукової, лабораторної, методичної бази Хмельницького національного університету, створення належних умов для навчання, роботи та змістовного відпочинку викладачів, співробітників і студентів.
Але найбільше ми зблизились під час моєї роботи на посаді декана по роботі з іноземними студентами, пізніше декана гуманітарно-педагогічного факультету, а особливо – з 1999 року, коли я працював проректором з навчальної роботи, а першим проректором був Сергій Григорович.
   Чого гріха таїти, інколи я по доброму заздрив його широкій ерудиції, вмінню швидко приймати виважені і, в той же час, правильні рішення. І з моїм обранням у 2001 році ректором університету я, без вагань, з глибоким переконанням запропонував Сергію Григоровичу бути першим проректором, а точніше моїм першим заступником, моєю правою рукою, своєрідним мозковим центром, генератором ідей у нашому університеті. Тепер можу відверто сказати, що я на усі сто відсотків переконався у правильності свого вибору.
   Якщо звернутися до витоків становлення Сергія Григоровича як визначної особистості, в першу чергу хочу зазначити, що його дитинство припало на найтяжчі роки Великої Вітчизняної війни, роки окупації, свого батька Григорія – практично не пам’ятає (він старший політрук мінометного дивізіону – загинув, чи пропав безвісти у 1942 році, його подальша доля, до нині, нікому невідома).
   Цілком можливо, завдячуючи професії свого діда, простого сільського коваля, який прищепив малому Сергійкові любов до механіки, пов’язаної з обробкою металів – він вступив до Львівського лісотехнічного інституту, який успішно закінчив, і з січня 1969 року працює у нашому навчальному закладі вищої освіти, пройшовши шлях від асистента до доктора технічних наук, професора, Заслуженого працівника народної освіти України, кавалера ордену "Знак Пошани", дійсного члена Української академії триботехніки, академіка. Сергій Григорович є незмінним керівником наукової школи "Механіка номінально-нерухомого контакту", автором понад 250 наукових праць, 30 авторських свідоцтв і патентів. За його науковим керівництвом захищена одна докторська та п’ять кандидатських дисертацій.
   Із своїх 70 років життя наш ювіляр 42 присвятив роботі у нашому університеті, а на посаді проректора незмінно працює 29 років, що може претендувати на занесення до Книги рекордів Гіннеса.
   Ось такий він виходець із Вінниччини, який своїми практичними справами довів, що він є справжнім хмельничанином, українцем, патріотом нашого університету і я пишаюся знайомством і багатолітньою дружбою з ним.
   Знаючи його фанатичне дитяче захоплення рибаловлею та збиранням грибів, що супроводжують його і до нині, сподіваюсь, що найбільшу рибину він ще обов’язково упіймає так само, як і відшукає найбільшого білого гриба.
   Готуючись до 50-річчя утворення нашого навчального закладу вищої освіти, яке ми будемо відмічати у 2012 році, хочу відмітити той величезний особистий внесок в його розвиток, який зробив і, безумовно ще зробить, наш дорогий Сергій Григорович, за що хочу доземно йому вклонитися та сердечно подякувати.

Цього року виповнюється рівно 40 літ, як я знаю Сергія Григоровича. У 1971 році, коли я вступав до нашого, тоді ще технологічного інституту побутового обслуговування, він був відповідальним секретарем приймальної комісії. Те, що я його тоді запам’ятав було цілком природно, але те, що він запам’ятав мене (а це я зрозумів через десяток років, коли в одній із розмов він сказав: "Я пам’ятаю, на вступних іспитах ти був у військовій формі авіації") свідчить про неабиякі здібності його як спостережливого фахівця, відповідального керівника і просто небайдужої людини, а також його феноменальну професійну пам'ять. Пізніше я не раз пересвідчувався, що Сергій Григорович, працюючи на посадах декана механічного факультету, проректора з навчальної, науково-педагогічної роботи та першого проректора показував приклади сумлінного, відповідального і професійного ставлення до будь-якої справи, елементи шляхетності та ерудиції, вірності національній ідеї побудови державності в рідній країні, мудрості і виваженості у прийнятті інколи досить не простих управлінських рішень. Я пишаюся і гордий тим, що доля подарувала мені можливість стільки літ спілкуватися, працювати пліч-о-пліч з такою мудрою і талановитою людиною. Я багато чого навчився у нього і за це йому дуже вдячний. Знаючи його як людину з великим почуттям гумору, оптимістичними поглядами на життя і різнобічними рисами характеру, великого патріота нашого навчального закладу і нашої держави, я хочу привітати його з ювілеєм ось таким жартівливим віршем:

Проректор з науково-педагогічної роботи,
доктор економічних наук,
професор Михайло Войнаренко

КОСТИГРИЗУ СЕРГІЮ ГРИГОРОВИЧУ В ДЕНЬ ЮВІЛЕЮ

   Уявити Хмельницький національний університет без постаті першого проректора, професора Костогриза Сергія Григоровича неможливо. Переконаний, що й Сергій Григорович не уявляє свого життя без університету.
Для мене зустріч з Сергієм Григоровичем відбулася 35 років тому, коли у 1975 році першокурсників привітав молодий, енергійний з козацькою поставою декан механічного факультету.
   Під його керівництвом механічний факультет у кінці сімдесятих практично за всіма показниками був одним з кращих. Другі, треті місця в конкурсах наукових робіт, спортивних змаганнях, художній самодіяльності деканом і його заступником В’язовецьким Володимиром Мойсейовичем не сприймалися – тільки перше. А чого варте будівництво силами студентських будівельних загонів гуртожитку № 4 для механіків. І символічно, що на стінах цього гуртожитку викарбовано назви груп механічного факультету, яким керував Костогриз С.Г.
   У Сергія Григоровича є дуже важлива професійна риса керівника і педагога – вміння спілкуватися зі студентами, розуміти їх проблеми й потреби, а при необхідності вирішувати їх. Позитив цього спілкування відчув на собі і я, як студент. Вже на третьому курсі Сергій Григорович порадив мені зайнятися науковою роботою, при цьому рекомендував і керівника – доцента Сунцова В.О., талановитого науковця, що представляв ленінградську наукову школу. Можливо без цього "втручання" і не відбувся в університеті доктор технічних наук, професор Георгій Параска.
   Сергій Григорович один із перших науковців університету зробив і успішно захистив докторську дисертацію. Захист відбувався у Київському інституті цивільної авіації, де вимоги до докторських дисертацій одні з найвищих. Це був не просто успіх, це був приклад для молоді як ставити перед собою високі цілі та успішно їх досягати. І є всі підстави стверджувати, що учень Сергія Григоровича – доктор наук Юрій Шалапко досягне ще більших висот у науці, але вже на європейському рівні. Гарні знання, потрібне гартування він отримав у свого Вчителя.
   У цей нелегкий час перебудов, потужна постать першого проректора, його життєва мудрість передається нам, його колегам, проректорам університету, що дає всі підстави ректору проф. Скибі Миколі Єгоровичу бути впевненому у своїй команді і твердо тримати курс на успіх.
   На ювілей дарують подарунки. Проректор з наукової роботи міг би Вам, дорогий Сергію Григоровичу, подарувати одну із своїх 200 наукових праць, чи останню монографію, але подарує згадку про молодість – угорський танець, коли соліст ансамблю "Юність Поділля" студент Георгій Параска танцював, і Ви були впевнені, що перше місце з художньої самодіяльності механічному факультету забезпечене.
   З роси та води Вам, дорогий мій наставнику і учителю!

Проректор з наукової роботи
доктор технічних наук, професор Георгій Параска,
гр. МА-75-2

МОЄМУ СТАРШОМУ КОЛЕЗІ З ПРОРЕКТОРСЬКОГО КОРПУСУ -
СЕРГІЮ ГРИГОРОВИЧУ КОСТОГРИЗУ

   Маючи певний досвід роботи у навчальних закладах вищої освіти, у 2003 році мав за честь познайомитися із яскравою особистістю, знаного в Україні керівника, педагога та вченого, просто Людини з великої літери, доктором технічних наук, професором, першим проректором Хмельницького національного університету Костогризом Сергієм Григоровичем.
   У 2007 році, очоливши кафедру радіотехніки, я в черговий раз переконався в особливому таланті Сергія Григоровича щодо організації навчального процесу, вміння зосередитися на першочергових проблемах, при цьому завжди отримував ділову пораду та своєчасну допомогу.
   Сергій Григорович є одним з ініціаторів і безпосередніх організаторів створення навчально-лабораторних комплексів практично усіх нині діючих в університеті кафедр і факультетів, найбільш яскравими з яких є факультет інженерної механіки та його кафедри, факультет бізнесу, кафедри ділової іноземної мови, радіотехніки та багато інших.
   Ще ближче нас об’єднала спільна праця у вирішенні питань з організації діяльності, контролю та перспективного розвитку університету.
   Сергій Григорович є для нас усіх прикладом вірного служіння справі розвитку вітчизняної освіти та науки. Він вимогливий до себе та підлеглих, знає свою справу, має світлий розум. Завжди виважено відноситься до прийняття рішень, професіонал своєї справи, вміє навколо себе згуртувати колектив однодумців, толерантна людина, надійний старший товариш, колега, вчитель, люблячий батько та дідусь.
   Бажаю Вам, видатному науковцеві, мудрому керівникові і наставникові чисельної армії викладачів і студентів університету, міцного здоров’я та оптимізму, невичерпного запасу сил.
   Нехай Вашими невтомними діяннями квітне і багатіє українська держава на гідний спадок для майбутніх поколінь. Нехай Божа благодать завжди буде з Вами.
   Щиро бажаю Вам козацького здоров’я, родинного тепла і затишку, достатку, найповнішої реалізації нових задумів, довгих років плідної праці і служіння людям. Нехай радість і тепло, щастя й добро завжди будуть з Вами, Вашими рідними і близькими!

Проректор з організації діяльності, контролю
та перспективного розвитку університету
доктор технічних наук, професор Олег Шинкарук

   В жизни всегда есть место значительным событиям. Таким значительным событием в жизни Хмельницкого национального университета является юбилей первого проректора, доктора технических наук, профессора, ветерана нашего университета Сергея Григорьевича Костогрыза.
   Жизнь Сергея Григорьевича неразрывно связана с развитием и становлением первого высшего учебного заведения города Хмельницкого. Наверное, нельзя представить раздельно имя Сергей Григорьевич Костогрыз и Хмельницкий технологический институт бытового обслуживания (ребенок), а ныне Хмельницкий национальный университет (юноша). Здесь Сергей Григорьевич совершенствовал своё педагогическое мастерство, пройдя путь: ассистент, старший преподаватель, доцент, профессор. И всегда студенты приходили к нему на занятия с интересом, поскольку это была не простая передача информации, а осознание и усвоение научно-технических знаний. Сегодня на ежегодных встречах с выпускниками можно услышать восторженные воспоминания бывших студентов, а ныне руководителей и ведущих специалистов предприятий, яркие воспоминания о лекциях и занятиях Сергея Григорьевича.
   Но Сергей Григорьевич не ограничивался рамками совершенствования учебного мастерства, здесь была активная жизненная позиция. Огромна его роль в создании и укреплении материальной базы ВУЗа. Вместе с другими преподавателями и студентами он находил на предприятиях и свалках отработавшие свой ресурс узлы и машины, очищал и препарировал их, создавая уникальный учебный кабинет кафедры деталей машин известный во всей Украине, и так необходимый в специфических условиях Хмельницкого. Будучи уже затем деканом факультета и проректором он принимал непосредственное участие в организации развернувшегося капитального строительства нашего университета.
   Сергей Григорьевич, несмотря на дефицит времени, рос как научный работник, как ученый. Он активно участвует в хоздоговорной научно-исследовательской работе, занимаясь разработкой проектов и внедрением результатов исследований, подготавливает и защищает кандидатскую, а затем и докторскую диссертации. Работая деканом механического факультета и ощущая недостаток времени, он устанавливает в своем кабинете кульман и в возможных перерывах и после работы занимается проектными работами, оформлением результатов научно-исследовательских работ, готовит публикации. Он становится известным научным работником в Советском Союзе.
   Понимая исключительную важность и реальную действенность в воспитательном процессе влияние личного примера, Сергей Григорьевич принимает активное участие в различных спортивных соревнованиях, играет на кларнете в институтском духовом оркестре, поет в институтском хоре. И это делается не с видом обязательной нагрузки, а как необходимое и приятное занятие. Как говорил А. Райкин – в этом сила искусства. И это ценили студенты. В своё время институтский СТЭМ подготовил и поставил целую шуточную "оперу" о жизни и работе своего любимого декана механического факультета Костогрыза С.Г. Опера была встречена студентами ревом восторга и неизгладимыми впечатлениями.
   Занимая в университете руководящие посты (декан факультета, проректор), Сергей Григорьевич остается мудрым и добрым человеком, к которому можно прийти не только со служебным вопросом, но и с обычным личным, житейским, будничным. Может быть, Сергей Григорьевич не сможет решить его, но он обязательно выслушает, постарается помочь советом или делом. Подкупает его искренность и самые добрые чувства. Такой он – наш Сергей Григорьевич! Как говорили студенты его факультета – наш папа!

Ректор университета в 1974–2001 гг.
доктор технических наук, профессор Радомир Силин

ОДИН З НАЙУСПІШНІШИХ ПРОЕКТІВ КОСТОГРИЗА СЕРГІЯ ГРИГОРОВИЧА ЯК ПЕРШОГО ПРОРЕКТОРА – СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

   Моє знайомство з Сергієм Григоровичем відбулося у 1997 році. Саме наприкінці 90-х років минулого століття в освіті України почався стрімкий процес стандартизації. Інформація про розробку державних освітніх стандартів та їх нагальність доводилась до освітянської громадськості через науково-методичні комісії (НМК). Для керівників вишів Міністерство освіти і науки України організувало семінар на базі Київського національного університету цивільної авіації, на який і відрядили проректора з навчально-методичної роботи Костогриза С.Г. і мене, як члена НМК з "Легкої промисловості".
   Однак наша співпраця почалась набагато пізніше – наприкінці 2003 року, коли відбувалась реорганізація управлінської структури і почали створюватись управління як основна ланка виконавчої влади в національному університеті. Ідея створення навчально-методичного управління (НМУ), як окремого структурного підрозділу, безумовно, належала Сергію Григоровичу. Її палко підтримав і ректор Скиба М.Є. Тривав пошук кандидатури на посаду керівника нового підрозділу. Саме в цей час після повернення з чергової науково-методичної конференції з ідеями впровадження інновацій у нашому університеті я появилася в приймальній ректора. Рішення було прийнято швидко і несподівано для мене. Так утворився Навчально-методичний центр інноваційних технологій, який згодом увійшов до складу навчально-методичного управління.
   Сергій Григорович розпочав розробку, як зараз кажуть, нового проекту з великим ентузіазмом. Саме те, що під його реалізацію шляхом неймовірних "дипломатичних" переговорів з завідувачем кафедри машинознавства Кіницьким Я.Т., було виділено 218 аудиторію, яка знаходилась поряд з ректоратом, свідчило про серйозність намірів керівництва. Майже щодня тривали розмови про плани роботи майбутнього управління, обговорювались найдрібніші деталі інтер’єру, особливо прискіпливо Сергій Григорович підійшов до вибору кандидатур галереї діячів вітчизняної освіти, які залишили значний внесок в її розвиток: Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди. Особливу увагу він проявив до персони Феофана Прокоповича як теолога, письменника, поета, діяча освіти ХVІІІ ст., ректора Києво-Могилянської академії.
   Тоді я, викладач методичної кафедри, зрозуміла як глибоко знає Сергій Григорович не з книжок вітчизняну систему вищої освіти, розуміє всі її проблеми, має свою точку зору на шляхи подолання кризових явищ і подальшого розвитку освіти. У розмові він легко переключався з однієї теми на іншу, спирався на історичні факти, наводив приклади з біографій не завжди відомих на загал імен і постатей, як аргумент сказаному міг несподівано процитувати вірші Ліни Костенко. Такий співрозмовник і безпосередній керівник змушував мене активно працювати над собою, займатися самоосвітою, усувати прогалини знань, розширювати коло інтересів, щоб достойно підтримувати рівень розмов. Сам же Сергій Григорович дуже доброзичливо ставився до свого співрозмовника, завжди повторюючи "Нічого, нічого, не переживай, все з часом узнаєш" або "Не Боги горшки ліплять".
   Нещодавно прочитала в модному журналі статтю, присвячену проблемам сучасної вітчизняної освіти, де зазначені загальні компетенції особистості, які зумовлюють її успішну професійну діяльність, а саме комунікативність, визначення пріоритетів, уміння керувати часом (тайм-менеджмент), пошукові навички, навики дискусії, загальна ерудиція. І знайшла пояснення феномену успішної тривалої роботи Костогриза С.Г. на посадах проректора, а це не мало не багато 28 років. Отже, кожна із зазначених компетенцій не лише сформована у Сергія Григоровича, але й відточена до досконалості.
   Зізнаюсь, у часи становлення НМУ мені було дуже важко. Насамперед, не вистачало досвіду управлінської діяльності і, як наслідок, не було чіткого уявлення про механізми прийняття рішень та їх проходження через усі структурні рівні у ВНЗ. Єдиним важелем, який допомагав рухатись уперед, був оптимізм першого проректора. Його віра у позитивний остаточний результат інколи у тупикових, на мій погляд, ситуаціях вражала, а повна довіра та підтримка творчих задумів окриляла.
   Настав 2004 рік. Міністерство освіти і науки України готувалось до підписання Болонської декларації у Бергені в 2005 році, а тому почало активно впроваджувати так звану кредитно-модульну технологію організації навчального процесу (КМСОНП). До речі, набагато пізніше з’ясувалось, що переклад з англійської в міністерських документах був неточний, і впроваджували ми не КМСОНП, а Європейську кредитно-трансферну систему (ЄКТС). Міністерство визначило більше півсотні провідних вишів України, які мали взяти участь у педагогічному експерименті. Мабуть не випадково до цього списку попав і, на той час, Технологічний університет Поділля, вже відомий своїми інноваціями у дистанційних технологіях навчання. Тоді стало зрозумілим, що створене нове управління – передбачена керівниками університету відповідь на нагальні потреби, але зроблена на випередження у часі. Таких випереджувальних кроків університет зробить ще не один – вже можна констатувати сьогодні.
   Впровадження цієї системи розтягнулось на довгі роки, проходило складно і зустрічало шалений опір з боку освітян. Основною причиною повільних темпів руху в сторону Європи була, безумовно, відсутність чітких механізмів реалізації нових технологій організації навчального процесу з боку очільників освіти і, як наслідок, низька мотивація учасників експерименту. Та найбільшим гальмом у роботі виступала застаріла нормативна база вітчизняної освіти, яка не дозволяла здійснювати прогресивні зміни у навчальному процесі. У ВНЗ надійшли лише два накази МОНУ № 48 та 49 від 23 січня 2004 року, інших інструктивних документів не було. Отже, фактично кожен ВНЗ залишився сам на сам з дилемою - впроваджувати КМСОНП, і якщо впроваджувати, то як? І тоді Сергій Григорович приймає вольове рішення – для нормальної роботи в університеті ми будемо створювати свою нормативну базу.
   У період з 2004 по 2008 роки творчим колективом, в який входили декани, заступники деканів факультетів, керівники різних служб і підрозділів університету розроблено 27 положень, що унормовували різні види діяльності університету, але найважливіше – організацію навчального процесу. Не можу не згадати координатора ЄКТС Бегняк В.І., яка з притаманним їй ентузіазмом та енергією підключилась до цієї роботи. Інколи емоції виступаючих на науково-методичних радах університету доходили до кипіння. Костогриз С.Г. виступав, як правило, арбітром і всіляко намагався знайти компромісне рішення. Він неодноразово наголошував, що переміни в освіті мають йти демократичним шляхом і виваженими кроками, бо ми маємо справу з молодими людьми і несемо за них моральну відповідальність. У цей час під керівництвом першого проректора уніфікуються форми навчальних і робочих навчальних планів, гармонізується з вимогами Європейської кредитно-трансферної системи оцінювання академічних досягнень студентів, розробляється і впроваджується форма індивідуального навчального плану, інформаційний пакет університету.
   Однак, в цілому, це був продуктивний час, час припинення хаосу щодо трактувань сутності нововведень у нашому університеті, початку звичної практики роботи усіх за сталими прописаними правилами. До речі, вітчизняна вища школа ще й до нині чекає оновлення закону про вищу освіту і підзаконних актів. Це другий приклад роботи команди університету на випередження.
   Реалізація одного задуму надихає людину на інший. Так сталось і з Сергієм Григоровичем. Довгі роки роботи над покращенням організації навчального процесу вищого навчального закладу, аналітичний склад ума, природна допитливість сприяли накопиченню великого досвіду та потреби його узагальнення. У Костогриза С.Г. сформувався оригінальний авторський погляд на шляхи удосконалення навчального процесу та забезпечення його якості у виші. Отже, наступним проектом першого проректора стала робота над монографією "Моніторинг якості навчального процесу у вищому закладі освіти". Такою одержимою у роботі може бути тільки творча натура. Не зупиняла його і хвороба серця, яка підкралась зненацька. Оригінальна ідея матричного представлення показників якості складових навчального процесу видає у Сергії Григоровичу технаря, який, будь-що, хоче виявити, виміряти і проаналізувати. Теорія без практичної реалізації і конкретного результату не цікавить його. За роботою минули 2008 та 2009 роки. Підсумки роботи авторського колективу схвально оцінені Національною академією педагогічних наук.
   Сьогодні наш ювіляр не покладає рук – на завершальній стадії ще одне його дітище – навчальний підручник з дидактики вищої школи. А на черзі – створення відділу моніторингу якості освітніх послуг в університеті. Скільки нових проектів у Костогриза С.Г. – можна лише здогадуватись. Він завжди "в темі".
   Наснаги, творчого натхнення, сил і здоров’я Вам на довгі роки, дорогий Сергію Григоровичу, на реалізацію ваших чисельних планів і задумів. Божого благословення Вам і Вашій родині.

Начальник навчально-методичного управління
кандидат технічних наук, доцент Ганна Красильникова

Педагог, науковець, керівник і просто неординарна особистість

   Якось на початку вересня, проходячи повз зграйки "хлопців-першачків", які юрмилися біля стенда з фотографіями наших професорів, почув їх розмову. Читаючи написи під портретами, вони жваво обговорювали нове для себе словосполучення "Перший проректор". На їх думку, "якщо Ректор, це головний командир – Гетьман, тобто Генерал армії, то Перший проректор – його права рука і заступник – Генерал-полковник". Важко судити, чим закінчилася ця гомінка дискусія і які військові звання ще присвоювалися нашими затятими сперечальниками, але мене особисто потішила повага до особистостей наших керманичів, з якою йшло це бурхливе обговорення. І чомусь думки мимоволі полинули у юність.
   Під час навчання, правду кажучи, мені не довелось тісно стикатися з Сергієм Григоровичем Костогризом. Однак знаю від однокашників, що Сергій Григорович був прекрасним педагогом, закоханим у свою справу фахівцем.
   З деканом, доцентом, С.Г. Костогризом та його заступником з виховної роботи доцентом, В.М. В’язовецьким почав співпрацювати відразу після закінчення інституту, тому добре пам’ятаю ті часи. Стриманий, не балакучий, вимогливий, доброзичливий і дуже привітний декан С.Г. Костогриз завжди щось обраховував і креслив, креслив, креслив. А ще був страшенно зайнятою людиною. Але, не зважаючи на це, завжди знаходив час для студентів, колег і нас молодих викладачів. Тому й не дивно, що в доробку нашого колишнього декана понад 30 винаходів і найвища тодішня відзнака для винахідника – почесний знак "Винахідник СРСР". Тяга до наукової роботи та винахідництва супроводжує Сергія Григоровича усе життя. Під його керівництвом і за безпосередньої участі було виконано і успішно впроваджено у виробництво на промислових підприємствах міста, області і України велика кількість науково-дослідних розробок.
   Ще пригадуються різні життєві епізоди нашої співпраці. Часто приходилося консультуватися з Сергієм Григоровичем щодо розв’язання складних, а інколи і болісних студентських проблем. Щиро признаюсь, Сергій Григорович завжди спочатку вдумливо, зважено і коректно розбирався у ситуації, а тоді надавав свої мудрі поради. При цьому пріоритетом у нього завжди була людина і її доля.
Чомусь яскравими картинками у пам’яті спливають інститутські виїзди на допомогу нашим сільським трударям. Це і збирання хмелю, цукрового буряка, картоплі, іншої городини. І, звичайно, найкращі спогади залишилися про сінокоси. Як же можна було тоді "сачкувати", коли попереду завзято працював сам декан, запалюючи усіх своєю щирою енергією. Не було понукань, не читалися моралі, сповідувався простий принцип – Роби, як я". А різні цікаві розмови, які точилися під час коротких перепочинків... Тоді ми вперше дізналися, що наш декан ще й завзятий рибалка. Але про це нам розповіли його вірні друзі, яких, на жаль, вже сьогодні з нами немає – завідувач лабораторіями кафедри технології машинобудування Кравець Петро Андрійович, завідувач кафедрою хімічної технології професор Ганзюк Леонід Ілліч. І в цьому проявилася ще одна характерна риса нашого декана – надзвичайна особиста скромність. Також ніколи не забуду як душевно і професійно співав наш декан і на полі, і у хорі.
   Деколи просто вражають енциклопедичні знання Сергія Григоровича у будь-якій галузі знань чи то історії, чи поезії, не кажучи вже про фахові напрями. Мабуть, поруч з прекрасними людськими якостями це стало підґрунтям до висування Сергія Григоровича на відповідальну посаду проректора з навчальної роботи, а згодом і першого проректора. На якій би посаді не працював Сергій Григорович, він завжди вносить потужний позитивний заряд у справу і додає їй особливої, неповторної людяності. Ще одна риса притаманна Сергію Григоровичу – надзвичайна працездатність. Вдумайтеся самі! Працюючи проректором з навчальної роботи, яка вимагала повної і неабиякої віддачі, Сергій Григорович, сумлінно виконуючи доручену ділянку роботи, працював над докторською дисертацією і в цей же час власноручно будував справжній цегляний будинок для своєї родини. Слід визнати, що для успішного завершення і захисту роботи, тодішній ректор університету професор Р.І. Сілін суттєво підтримав свого проректора, офіційно надавши йому піврічну відпустку. Але вже на наступний після захисту день, проректор С.Г. Костогриз у повній мірі включився в роботу.
Напевно не усі, навіть в університеті, знають, що наш перший проректор декілька каденцій поспіль працював членом експертних рад ВАК України з машинознавства та загального машинобудування і сьогодні активно працює в редколегіях декількох провідних наукових журналів України, є автором понад 200 наукових праць, чотирьох монографій, а під його керівництвом були успішно захищені п’ять кандидатських і одна докторська дисертації.
   Хочеться навести ще один маловідомий факт з біографії цієї скромної людини. За свою сумлінну працю на освітянській ниві професор С.Г. Костогриз був нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України, відзначений знаком "Відмінник народної освіти України", нагороджений орденом "Знак Пошани" та удостоєний почесного звання "Заслужений працівник народної освіти України".
   Підсумовуючи ці фрагментарні спогади, не можу утриматись від певних узагальнень. На мою думку, нашого шановного Першого проректора, доктора технічних наук, професора Сергія Григоровича Костогриза можна коротко характеризувати як висококласного професіонала, прекрасного педагога, надзвичайно працездатну, порядну і скромну людину. Дякую Господу за те, що працюю під його керівництвом і можу навчатися у такої доброї, мудрої і справедливої людини.

Директор інституту механіки та інформатики
кандидат технічних наук, доцент Георгій Драпак,
гр. МА-69-1

   Костогриз Сергій Григорович все своє життя віддає освіті. Він, будучи деканом факультету, проректором з навчально-методичної роботи, першим проректором, завжди з величезною повагою відноситься до своїх колег і студентів.
   Маючи феноменальну пам’ять і енциклопедичні знання не тільки з фаху, але й з історії України, Подільського краю, він є прикладом, який мав би наслідувати кожен викладач вищого закладу освіти.
   З ним легко працювати. Наповнений взаєморозумінням, він завжди чує співрозмовника. Для Сергія Григоровича пріоритетом у роботі є студент та студентське середовище. Своє серце він віддає студентам. Несамовито навчає їх фаху і виховує у кращих традиціях історичної пам’яті з життя України.
   Сергій Григорович тісно пов’язаний з організацією навчального процесу в університеті і ми сподіваємося, що ще багато років він буде віддавати досвід і талант організатора цій нелегкій справі.
   Хай Бог дає йому наснагу до звершення нових завдань на освітянській ниві.

Директор інституту економіки і управління
кандидат економічних наук, доцент Микола Бондаренко

   Світ поділяється на одухотворений – здатний до самовдосконалення і розвитку та неодухотворений – статичний. Це стосується всього, в тому числі і нашої професійної діяльності. В основі успіху кожної справи, що започатковується або виконується, є наявність рушійної сили, прагнення душі. Але вона не є притаманною рисою, а привноситься людьми, які до неї причетні. Такою людиною є Костогриз Сергій Григорович.
   Наші з ним спільні кроки були нечастими, але віховими, починаючи із перших днів мого перебування в університеті, коли мене, молодого фахівця, без жодного дня досвіду роботи з набору студентів, без знайомств хоча б із одним працівником приймальної комісії – технічним чи предметним, направили відповідальним секретарем виїзної приймальної комісії у місто Миколаїв. У цій ситуації основою, фундаментом, натхненником роботи цієї комісії став її голова – Сергій Григорович, який зумів без дріб’язкової опіки, на повній довірі, достатній самостійності організувати роботу, забезпечивши значний набір студентів у наш вищий навчальний заклад. Нас було не багато, але в подальшому четверо стали завідувачами кафедр. Там я зустрів і познайомився з майбутньою дружиною.
   У Миколаєві Сергій Григорович не лише вирішував поточні справи, але, що мене вразило і здивувало – активно займався науковою роботою, привізши із собою велику кількість книжок математично-диференціально-деформаційно-напруженого характеру. Ця риса характеру – націленість, знання мети – характерна для Сергія Григоровича і надихає на наукову звитягу не одне покоління науковців. Мене до сьогодні вражає його колосальна працездатність. Це незбагненно, як, займаючи високу посаду проректора, виконуючи величезний обсяг адміністративної роботи, можна було знайти час, бажання, сили підготувати і успішно захистити докторську дисертацію технічного спрямування. І при тому всьому ще й інтенсивно займатися, цікавитися, досліджувати історичне минуле – славну історію українського козацтва. Будучи активним поціновувачем української словесності, Сергій Григорович рідко який документ залишає без правки.
   І ще одна звитяга Сергія Григоровича – студенти. Перебуваючи нетривалий час на посаді декана, я відчув той епохальний слід, який він залишив на механічному факультеті. Скоро буде тридцять років з того часу, як факультет очолював С.Г. Костогриз, але заведений ним порядок, розумна вимогливість, доброзичливе ставлення до студентів продовжує культивуватися і зараз. У цьому нам допомагають і колишні випускники Сергія Григоровича – теперішні батьки наших студентів, які приходять в деканат і діляться своїми спогадами про студентські роки.
   Сергій Григорович чуттєва і турботлива людина, завжди відкрита новим ідеям. Завдяки своїй працездатності і вмінню ретельно аналізувати, робити грамотні висновки і прогресувати він має блискучі результати. Це людина великої наукової ерудиції, сильної волі. Він завжди проявляє свій організаторський талант у науковій і адміністративній роботі. Водночас, Сергій Григорович – це частина історії і сьогодення Хмельницького національного університету. Досягнувши висот у науковій та адміністративній кар’єрі, він ніколи не спочивав і не спочиває на лаврах, не збавляє напружений темп роботи, заряджаючись енергією сам і віддаючи її людям.
   Сергій Григорович – перший начальник науково-дослідного сектору.
   Першим захистив докторську дисертацію з трибологічного напряму у спеціалізованій раді, і за ним пішла ціла когорта науковців.
   Він – перший проректор.
   Він – всюди перший, така його доля та зміст життя!

Декан факультету інженерної механіки
доктор технічних наук, професор Віктор Олександренко

КОСТОГРИЗУ СЕРГІЮ ГРИГОРОВИЧУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ!

Від імені колективу факультету бізнесу
декан, кандидат технічних наук, доцент Анатолій Кармаліта

СЕРГІЮ ГРИГОРОВИЧУ
ВІД КОЛЕКТИВУ ФАКУЛЬТЕТУ МЕНЕДЖМЕНТУ

Декан факультету менеджменту
кандидат економічних наук, доцент Лариса Любохинець

Декан факультету технологій та дизайну
кандидат технічних наук, доцент Анатолій Домбровський
гр. ТВШ-77-1

Декан гуманітарно-педагогічного факультету
кандидат філологічних наук, доцент Людмила Станіславова

Декан заочного факультету № 1
кандидат технічних наук, доцент Віталій Каразей,
гр. ТМ-69-1

   Цю істину згадують, коли хочуть підкреслити, як непросто правильно розпорядитись часом, відведеним Богом кожній людині.
   Оглядаючись на сімдесятилітній життєвий шлях Костогриза Сергія Григоровича, бачиш достойний приклад виваженого, серйозного ставлення до буття, що охопило дуже непрості та різноманітні радянські часи від воєнних та повоєнних років до "застою" і перебудови та всю історію нової державності України. І, на мою думку, Сергію Григоровичу завжди вдавалось в таких різноманітних життєвих умовах незмінно дотримуватись свого кодексу поведінки: мати власні переконання, неухильно слідувати їм та відстоювати незалежно від зовнішніх обставин; цінувати в собі та людях професіоналізм, принциповість, далекоглядність та порядність; бути вимогливим як до колег, так і до себе. Така поведінка не робить життя легким, але дозволяє завжди високо тримати голову та впевнено дивитись людям в очі.
   За принциповість та порядність, доброзичливість і чуйність, уміння вислухати, зрозуміти та допомогти колеги і студенти поважають, шанують Вас, Сергію Григоровичу, і зичать міцного здоров’я, нових здобутків, щастя та благополуччя.

Декан заочного факультету № 2
кандидат технічних наук, доцент Валентин Цимбалюк,
гр. ТВШ-77-3

ПРО СТАРШОГО КОЛЕГУ, НАСТАВНИКА
І ПРОСТО – ДУЖЕ ХОРОШУ ЛЮДИНУ

   Вже навіть зараз важко пригадати, скільки років я знаю Костогриза Сергія Григоровича. Ще зі студентських років, як я був на 3-му курсі, він став деканом механічного факультету. На перший погляд він мав суворий вигляд, але при ближчому знайомстві виявлялось, що це дуже добра, щира, і в той же час вимоглива людина. За це студенти його поважали і любили.
   У будь-якій справі Сергій Григорович є прикладом як для своїх колег, так і для студентів. Пам’ятаю, моя група отримала завдання копати траншею під кабель. Було б нічого незвичного, якби це не був грудень місяць. Декан пішов із нами. На наше запитання: "На яку глибину копати?", відповів: "Ось вам мірка – по коліно декана". Весь час він був з нами і у якості "мірки", і працював більше від інших.
   Я думаю, у цьому проявився його основний життєвий принцип, як людини "Роби, як я". На всіх подальших посадах, які обіймав та обіймає Сергій Григорович, він завжди дотримується цього принципу, а його колеги намагаються зробити хоча б як він, бо краще зробити неможливо.
   Зараз, коли Сергій Григорович працює керівником найвищого рівня, з кожного складного питання я йду до нього за порадою. І ще не було жодного разу, коли моя проблема не була б вирішена, або не запропонований шлях її розв’язання.
   Я щиро вдячний долі за те, що мені довелось працювати з такою прекрасною людиною. Здоров’я Вам, довгих літ життя і творчої наснаги.

Декан факультету дистанційного навчання
доктор технічних наук, професор Микола Мазур,
гр. ТМ-69-1

   Сергій Григорович, крім того, що це високий, стрункий чоловік з фізіологічної точки зору, це ще й Людина з великої літери.
   Він уособлює в собі знаючого "технаря", чудового історика, мудрого філософа, сучасного економіста, прекрасного будівельника та заядлого рибалку. Мені особисто і моєму колективу пощастило працювати під керівництвом Сергія Григоровича. Це дуже чуйна, проста, добра людина, з якою приємно спілкуватися, працювати, відпочивати та набиратися при цьому розуму.
   Тому в цей чудовий день від себе особисто, від колективу факультету довузівської та післявузівської підготовки бажаю Вам, Сергію Григоровичу, міцного здоров’я, благополуччя, подальших успіхів у будь-яких починаннях, щоденних справах, сміливих планах і сподіваннях!
   Хай Вас підтримують та надихають рідні та близькі люди, розуміють та допомагають колеги по роботі, минають негаразди та непорозуміння!
   Хай доля і надалі збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, натхненням та радістю сьогодення! Нехай з Вами завжди будуть людська шана та прихильність долі.

З повагою декан факультет довузівської
та післявузівської підготовки
кандидат економічних наук, доцент Михайло Бабич

КОСТОГРИЗ СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ -
ПЕДАГОГ, ВЧЕНИЙ, КЕРІВНИК І ЛЮДИНА

   Відомо, що будь-яка спроба оцінити якості і здобутки науковця, а тим більше колеги, з яким працював поруч не один десяток років, справа непроста і не зовсім вдячна. У цьому я в черговий раз переконався, коли виникла потреба розповісти про професора Костогриза Сергія Григоровича, з яким мене звела доля у спільній праці з 1969 року і який розпоав свою науково-педагогічну діяльність на кафедрі опору матеріалів і деталей машин, а з 1970 року і по нині є у складі науковців кафедри машинознавства попри те, що йому довелося, починаючи з 1975 року, працювати на керівних посадах декана механічного факультету та проректора з навчальної роботи, а тепер першого проректора університету.
   Кафедра деталей машин у всіх вищих закладах освіти завжди була центром загальноінженерної підготовки з механічних та технологічних спеціальностей. Потрібно звернути увагу на те, що Костогриз С.Г., який у 1963 році закінчив з відзнакою Львівський лісотехнічний інститут, добре вписався у викладацький склад кафедри деталей машин і у вирішення проблем її становлення та розвитку завдяки доброму, на мій погляд, вишколу, який він пройшов в інституті, аспірантурі, а також набутому у хоч і нетривалий строк виробничому досвіду та військовій службі.
   За його безпосередньою участю розроблені комплекси дидактичних матеріалів і методичного забезпечення з навчальних дисциплін "Теорія механізмів і машин", "Деталі машин", "Основи теорії коливань та віброзахисту"; створені оригінальні навчальні лабораторії та навчальні кабінети з цих курсів.
   Викладацьку та адміністративну діяльність С.Г. Костогриз завжди поєднував і до цього часу поєднує з активною науково-дослідницькою роботою. Протягом багатьох років здійснював керівництво госпдоговірними науково-дослідними роботами з проблем динаміки технологічного обладнання машинобудування. Ним розроблені та впроваджені у виробництво оригінальні конструкції стендів для динамічних випробувань пружних муфт та номінально нерухомих з’єднань деталей машин, високонадійні механічні прилади для передачі електричних сигналів з нерухомих об’єктів на об’єкти, що перебувають в обертовому русі. Він є автором більше 200 наукових робіт, з них чотирьох монографій, та 30 винаходів, багато з яких запроваджені у виробництво. Нагороджений знаком "Винахідник СРСР", успішно захистив кандидатську та докторську дисертації. Під його науковим керівництвом захищені одна докторська та п’ять кандидатських дисертацій.
   У центрі його науково-педагогічної діяльності перебувають питання якості навчального процесу у вищих закладах освіти. Він є співавтором колективної монографії "Державні стандарти освіти: теорія і методика" та серії методичних розробок з проблем запровадження кредитно-трансферної системи та управління якістю підготовки фахівців у вищих закладах освіти.
   Нас, викладачів кафедри, вражає надзвичайно високий професіоналізм Сергія Григоровича, його працездатність і високий коефіцієнт корисної дії. Здається чудом, що одна людина може стільки всього зробити: бути одним із провідних керівників університету, активно займатися наукою, навчально-методичною роботою, допомагати іншим, і в той же час, залишатися добрим господарем – майстром на всі руки, прекрасним сім’янином, винятково порядною людиною, І якби мене спитали наші студенти – з кого їм брати приклад, то я, не задумуючись, сказав би – беріть приклад із професора Костогриза С.Г.
   Багатолітня і сумлінна праця С.Г. Костогриза відзначена орденом "Знак Пошани", йому присвоєне почесне звання "Заслужений працівник народної освіти України", але, як на мене, найбільша нагорода для нього – глибока шана і повага всього колективу університету, його друзів і рідних.

Завідувач кафедри машинознавства
доктор технічних наук, професор Ярослав Кіницький

   Справжній українець з козацьким духом, вірний товариш і друг з доброю душею, аналітичним розумом, великий любитель природи, чудовий організатор, справедливий у відношеннях з іншими людьми і високою культурою спілкування, витриманий, спокійний, дисциплінований і надійний у роботі. Так можна сказати про чудову людину Сергія Григоровича Костогриза.
   Знаю Сергія Григоровича із студентських років навчання у Львівському лісотехнічному інституті. Ми навчалися на одному лісоінженерному факультеті. Тільки я вже був на четвертому курсі, як він поступив до інституту. Молодий, кмітливий і здібний юнак вчився на відмінно і з відзнакою закінчив інститут у 1963 році.
   За направленням державної комісії працював у Краснодарському краї в одному з ліспромислових підприємств, а в 1966 році вступив до аспірантури до відомого вченого, доктора технічних наук, професора Гастева Б.Г. і за три роки успішно виконав і захистив дисертаційну роботу з лісовозного транспорту.
   На той час я вже працював у Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування, куди за запрошенням керівництва інституту і направленням лісотехнічного інституту прибув Сергій Григорович Костогриз із своєю чарівною дружиною. Його з радістю зустрів інститут і посланці Львівського лісотехнічного, яких в той час було вже п’ятеро (я, Нестеровський В.В., Берегові Іван і Надія, Леськів В.Д., Ліствін К.В.)
   Сергій Григорович з перших днів енергійно взявся за роботу на кафедрі опору матеріалів, деталей машин і ТММ, викладаючи дисципліни "Деталі машин", "Теорію механізмів і машин". Працювати з ним було легко і цікаво. Він брав участь в усіх заходах, завжди допомагав колегам. Працюючи на різних посадах, від асистента до проректора, він віддавався роботі повністю. Запам’яталися часи, коли ми обладнували кабінет деталей машин. Сергій Григорович зробив своїми руками два прекрасних стенди, які й до цього часу прикрашають цей кабінет. А створений у 1970-х роках кабінет деталей машин був і досі є найкращим в Україні, куди завжди запрошували делегації науковців і навіть провели всеукраїнську методичну конференцію викладачів з дисципліни "Деталі машин".
   Надзвичайно велику роботу проводив Сергій Григорович, працюючи деканом механічного факультету. Студенти не тільки навчалися, але й працювали в будівельних загонах, зводили будівлі у різних містах Радянського Союзу і у власному інституті.
   Тандем Костогриз–В’язовецький, який очолював деканат механічного факультету, до цього часу пам’ятають випускники 80-х років як незабутній в їх житті й житті інституту. Тоді було все в студентському житті: ранкова фіззарядка в гуртожитку, висока дисципліна, спорт, СТЕМ, будівництво і навчання. Мабуть, завдяки такому активному способу життя більшість випускників-механіків досягли значних творчих успіхів у житті, обіймаючи нині посади головних спеціалістів, головних інженерів, директорів, підприємців, відповідальних працівників міністерств і владних керівників.
   Працюючи на посадах проректора з навчально-методичної, наукової роботи та першого проректора, він відзначається компетентністю, толерантністю і високою ерудицією. Костогриз Сергій Григорович видатний вчений. Його докторська дисертація є фундаментальною працею в царині механіки. Крім того він відмінний винахідник, зробив 30 винаходів, за що нагороджений знаком "Винахідник СРСР"; опублікував понад 200 наукових праць, в тому числі декілька монографій. За свою плідну працю удостоєний високого звання "Заслужений працівник народної освіти України" та нагороджений орденом "Знак Пошани".
   Впевнений, що Сергій Григорович ще зможе принести велику користь нашому університету і Україні.
   Вітаю з ювілеєм, бажаю здоров’я і довголіття.

Проректор з наукової роботи 1993–2008 рр.
доктор технічних наук, професор Віталій Каплун

    І не віриться, і важко собі уявити, але ми на порозі восьмого десятка. А здається було вчора, всього трохи більше десяти років після закінчення Великої війни, у древньому Львові майже немає будинку, стіни якого не побила б віспа куль та осколків, кожний з яких ніс колись смерть.
"Згадаймо, друже, як ще коси були дротом
І рясно височіли над чолом,
Здавалось вічність ще до усміху беззубим ротом,
А ми з гармошкою йдемо селом…"
   Тихий, ясний осінній день початку навчань. До кімнати, де проживаємо ми в найманому приватному секторі (гуртожиток давали тільки тим, матеріальний стан яких за сучасною системою вимірювання взагалі не відслідковується), заходить високий худий хлопчина, представляється Сергієм. Якби хтось тоді сказав (а навіть коли б і сказав – в тому віці не дуже заглядалось так далеко), що доля розпорядиться нам прожити практично паралельним життям весь вік…
З села, як і всі мешканці "комуни пана Тлусятка" (за прізвищем хазяїна квартири), в одежі та іншому екіпіруванні далекому від моди, котра тільки почала вивільнятись з повоєнних латок та перелицювань, але з "модною" тоді начитаністю, жагучим бажанням вбирати в себе інформацію і вчитись, вчитись, вчитись. Паралельно існувала трохи інша "цивілізація", значно менш чисельна, проте згадана "мода" для них була неактуальною, а вся "наснага" витрачалась на одежу, манеру життя, яких називали "стилягами" – чисто зовнішньо: брюки-дудочки, ніби позичені в меншого брата-семикласника; густо намащена бриліантином зачіска, яка нагадувала тулії кашкетів сучасних генералів. А в нашому інституті на старших курсах ще деінде "форсили" у військових гімнастерках, попадались кирзові чоботи, не дивиною було зустріти студента в минулому учасника Великої Вітчизняної війни. Проте якось піймав себе на думці: більшість визначних науковців-викладачів саме вихідці з села. Вони ніби відчували, що на рідні поля приходить все більше техніки, праця стає продуктивнішою, молодь вибирає собі дорогу для роботи на підприємствах, для навчання у вищих навчальних закладах. У той же час умови життя в тодішньому селі виховували волю до праці, впертість у досягненні мети, жадобу до знань, а головне – "людське" (саме така була сільська термінологія стосовно гуманності) відношення до інших, вкрай шанобливе ставлення до старших. Та й не могло бути по-іншому, з дідапрадіда всі на очах, практично всі в однакових умовах життя, весною, восени в періоди болотнечі, зимою в замети – ціла проблема добратись до хоча б якоїсь цивілізації у формі полустанку, ні доріг, ні електрики, вершина сервісу – гасова лампа, під чадяче потріскування якої виконуються уроки, та й то після того, як зроблена своя частка домашньої роботи. Півсела – як наслідок війни – сироти або напівсироти. Не минула ця доля і Сергія. Тільки через багато десятиліть з появою спеціального сайту, на якому викладені всі наявні документи з військових втрат в ту страшну війну, вдалося уточнити, що старший політрук 565 окремого мінометного дивізіону 95 стрілецької дивізії Костогриз Григорій Герасимович пропав безвісти в червні 1942 року – одному з найважчих періодів великої борні. Хоча чи були в ній легкі… Уточнити тому, що за документами, які були в сім’ї, дата цієї незаживаючої втрати відрізнялась на цілий рік. Через усі літа пам’ять про батька, якого малий Сергійко не пам’ятав, благословляла його на життя, на трепетне ставлення до мами, після її смерті на обов’язковість турбот про вітчима – все те, що в нашій ментальності називається людяністю.
   Студентське життя тих часів можна описати одним реченням – весь час хотілося їсти і було дуже весело. Навчальний процес був організований таким чином, що вистачало часу і на навчання, і на читання, на майже ритуальні щотижневі відвідини кінотеатрів, на художню самодіяльність – взагалі на всебічний саморозвиток та самоорганізацію. Престижним було вміти грати на якомусь музичному інструментові (це вже потім суспільний молодіжний престиж став вимірюватись величиною та акустичними можливостями переносних магнітофонів, аж поки ці змагання не перейшли на поле мобільних телефонів). Якось, під час однієї з рідких зустрічей з однокурсниками піймав себе на думці, як гарно і дружно всі співали. А потім згадав – в потоці майже третина студентів грала на якомусь інструментові. От і Сергій грав на кларнеті – інструментові з немислимою аплікатурою, коли всіх десяти пальців буває замало.
   Злетіли ті веселі роки, промайнули, ніби крапля дощу, в запарці залікових сесій, передекзаменаційних безсоннях, радості переборювання каміння на шляху навчання, мужіння та становлення. Поступово формувалось бачення подальшої долі – кафедра не могла не помітити талановитого, роботящого, неординарно мислячого студента. І знову доля звела нас уже в аспірантурі, але тепер Сергій був на рік попереду. Правда, до цього він вже встиг попрацювати на виробництві, відслужити в армії, а головне – женитись. Не знаю, чи в цьому є якесь підґрунтя, та в аспірантурі одночасно навчались майже всі наші "комунари", серед нас Сергій вже був "метром" з певним авторитетом та досвідом наукових експериментів, зрілим аналітиком, якому по плечу були надзвичайно складні задачі. Він і перший серед нас захистив кандидатську, а через багато років – докторську дисертацію. Ще одна риса його відзначала – акуратність, точність і достовірність одержаних наукових результатів, терпіти не міг тих "науковців", які черпали "експериментальні" дані після важких та тривалих спостережень стелі. Він же і був ініціатором та ведучим розумових атак, де гуртом, часом до взяття одним одного за грудки, вирішувались, здавалося б, тупикові питання дисертацій всіх членів "асамблеї". Коли ж ці високоповажні зібрання плавно переходили в застілля, де від аспірантських розкошів на людину приходилось трохи більше наперстка, особливо якщо справа доходила до романсів – баритон Сергія був першим.
   І знову доля звела, тепер вже до цього часу в нашому університеті. Сергій Григорович першим з нас приїхав після закінчення аспірантури на роботу і далі все прискорюючись закрутилось колесо життя: найавторитетніший викладач кафедри, багаторічний декан одного з найскладніших факультетів, перший проректор, доктор наук, професор – як логічний результат перманентної роботи, часом без жалю до самого себе.
   "І вічний бій, нам спокій тільки сниться…"
   З вірою в Бога, надією на власні сили, прагненням приносити користь людям – жити, жити, жити. Здоров’я тобі, Сергію Григоровичу, на безкінечні Літа!

Професор кафедри машинознавства
доктор технічних наук, професор Ігор Пастух

   Прийміть наші найщиріші привітання з нагоди дня народження! Сердечно бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та наснаги, родинного затишку, благополуччя і добра. Нехай кожен Ваш день буде наповнений корисними справами і теплом людських відносин, а мрії втілюються у життя та приносять бажану радість і задоволення.
   Саме так хочеться привітати мудрого керівника, людину невичерпної енергії та досвіду. Високий інтелектуальний рівень, працелюбність, людяність викликають до Сергія Григоровича Костогриза повагу колективу співробітників та студентів університету.
   І на мою долю випала можливість сьогодні працювати в одному колективі з цією чудовою людиною, яскравою особистістю, вченим і педагогом, з яким завжди приємно поспілкуватись не тільки на професійні теми, а й обговорити художні твори, просто поговорити про життя. Зі студентських років мені запам’ятався Сергій Григорович як талановитий викладач, захоплений викладанням предмету "Деталі машин" настільки, що прищепив любов до цієї науки не одному студенту, і ми з радістю ходили до нього на пари. Під його керівництвом брали участь в облаштуванні нашої бібліотеки. Традиційна зустріч випускників МА-83 ніколи не проходить, щоб не згадати добрим словом свого учителя.
   Нехай і надалі Ваша праця вінчає почесну професію педагога вагомими здобутками задля подальшого розвитку освіти та науки.

Заступник декана заочного факультету №1
кандидат технічних наук, доцент Неля Медведчук,
гр. МА-83-1

Згадуючи роки навчання в технологічному інституті побутового обслуговування, приємно поринаєш у прекрасну атмосферу, що панувала тоді у нас на механічному факультеті. То була атмосфера творчої співпраці викладачів та студентів. Ми бачили не тільки бажання донести нам знання, але й розуміння різних життєвих ситуацій. Головною скрипкою доброго клімату на факультеті, звичайно, був наш декан Сергій Григорович Костогриз, гарний чоловік і гарна людина. Якось чудово у ньому поєднались і вимогливість, і надзвичайна доброзичливість, що спонукали до доброго навчання. Впевнено можу сказати – ми пишались нашим деканом.
В ювілейний день хочеться Вам, Сергію Григоровичу, побажати здоров’я, творчої наснаги, вдячних студентів, розуміння і підтримки друзів, добра і щастя! Нехай Господь пошле Вам з Небес особливі благословення!

Керуюча справами міськвиконкому
Людмила Черевченко,
гр. ТМ-79-2

Невпинно, невблаганно пройшли студентські роки, але я знову бачу себе щасливою, безтурботною студенткою, яка біжить на пари до чудових викладачів, життя і праця яких є прикладом наполегливості у досягненні певних вершин у житті. Вони вчать не просто зубрити, а мислити, творити, з такими учителями не можна жити інакше.
Перед моїми однокурсниками життя поставило свої вимоги, але ми їх достойно витримали, працюючи механіками, економістами, менеджерами, педагогами. Але дух механіка назавжди залишився в нас і не дозволяє десь недопрацювати, тому що так навчали нас наші викладачі. Вони посіяли назавжди те, що потрібно передавати дітям і онукам. Мені по життю щастило на чудових педагогів, але де б я не працювала, в які б ситуації не потрапляла, завжди переді мною постать дорогого декана, однодумця, захисника, який був одним із слухачів моєї відповіді на іспиті з матеріалознавства і хвилювався більше, ніж я. Ленінську стипендію я вже більше не отримувала, але здобула щось набагато цінніше. Це була проста батьківська любов, що спонукала бути наполегливішою у навчанні, досягати більшого у житті, заслуговувати повагу у колег. Сергій Григорович запалив у нас іскру любові до людей, вміння слухати і прислухатися, робити виважені вчинки. Саме тому багато наших однокурсників займають відповідальні посади, залишаючись справедливими і доброзичливими людьми.

Заступник декана факультету інженерної механіки
кандидат технічних наук, доцент Світлана Підгайчук,
гр. ТМ-79-2

   Усі викладачі, співробітники, аспіранти кафедри вищої математики, а з ними й наші студенти, раді гаряче і сердечно привітати Вас, дорогий наш Учителю і Наставнику, з 70-річчям від дня Вашого народження. Усі ці роки позначені Вашою невтомною науково-педагогічною, організаторською і громадською діяльністю.
   Вважаємо своїм приємним обов'язком відзначити, що цю славну дату Ви в оточенні багаточисельних учнів, аспірантів та студентської молоді, зустрічаєте на робочому місці у стінах найповажнішого українського університету, який великою мірою і Вашими заслугами, здобув високе державне визнання, отримавши заслужену гідність Національного.
   Знаю Вас і високо ціную як визначного вченого в галузі механіки, автора численних, відомих у світі науки, фундаментальних праць, як педагога і наставника цілої генерації вченихмеханіків, як глибокого українського інтелігента-патріота з честю і гідністю, який пройшов через усі випробування різних режимів влади і має заслужено глибоку повагу викладачів в університеті, студентів, широкої громадськості.
   Ви пройшли нелегкий життєвий шлях, який вивів Вас, сповнену жадоби знань і захоплену математикою сільську дитину, стежками воєнного лихоліття та невпинної й жертовної праці на інтелектуальний олімп. День у день, більше сорока років, Ви приходите до свого Університету, берете у руки крейду чи ручку і творите чудо наукового пізнання, яке випускника Львівського лісотехнічного університету перетворило на усіма шанованого професора, декана факультету, першого проректора Національного університету.
   Сім років Ви керували деканатом механічного факультету – одним із найавторитетніших деканатів університету, і майже всі випускники-механіки, які збираються на свої зустрічі, вважають Вас своїм найавторитетнішим Учителем. Нинішній механічний деканат це напевно Ваше улюблене дітище, і Ваші колеги докладають усіх зусиль, щоб він розквітав, збагачувався новими ідеями та плідно працював над вихованням нових генерацій освічених, ерудованих патріотичних фахівців.
   Нехай ці зрілі роки наповнюють Вас новими силами, надихають на нові наукові здобутки. Бажаємо Вам міцного здоров'я, родинного щастя, достатку, незламної сили волі, рішучості та впевненості, творчої наснаги та енергії для подолання усіх перешкод у відродженні нашої рідної України. Саме такі мудрі, працьовиті, самовіддані люди потрібні нашій державі. Ой як потрібні!!!
   Щедрих Вам ужинків в усіх начинаннях! Многих та благих Вам літ!

Завідувач кафедри вищої математики
та комп'ютерних застосувань
доктор математичних наук,
доктор технічних наук,
професор В’ячеслав Рудницький

Від колективу кафедри української філології,
завідувач, кандидат філологічних наук,
доцент Антоніна Грицева

За мудрі Ваші поради, за щирість і відвертість, за уміння вислухати доземний уклін Вам, шановний Сергію Григоровичу. Щиро вітаємо Вас з ювілеєм, зичимо усяких гараздів та міцного здоров’я на 100 років.

Начальник відділу з контролю
та виконання діловодства
Галина Мудрик

   По-різному снувалася моя доля, але у дорогах життя на чудових людей мені надзвичайно таланило.
   Пам’ятається, коли приступила до роботи на посаді, котру досі обіймаю, довелося ближче познайомитися з Сергієм Григоровичем Костогризом – тодішнім проректором з навчально-методичної роботи. До глибини душі вразило дивовижне поєднання простоти цієї людини з вимогливістю і принциповістю, чуйності і доброти з суворістю керівника.
   Невблаганно плине час. І ось уже 25 років! Щоденно бачимось, спілкуємось, інколи хоча би на рівні побажання доброго дня, і, як і раніше, вражають його людяність, скромність. І мало що у ньому змінилося. Хіба що скроні життя вибілило, років додало, мудрішим став Сергій Григорович, реґалій добавилось та виріс у плані тактовності, зваженості, багатогранності натури, всебічної освіченості, високого інтелекту.
   Зазначу, що мову веду про надзвичайно цікавого співрозмовника і, більше того, коли розмова торкається якої б то не було теми, Сергієм Григоровичем завжди проявляється обізнаність. Він вражає, зацікавлює, в чому б то не було, переконує, бо… керується знаннями. Тому й бачить у ньому кожен з нас свого доброго наставника і порадника.
   А ще Сергій Григорович – людина глибоко духовна, з витонченим почуттям гумору, доброзичливим ставленням до людей. Таких людей, на жаль, небагато, але, на щастя, така людина є серед нас. Дякую долі!
   А Сергію Григоровичу з нагоди славного ювілею зичу міцного здоров’я, миру, злагоди і любові. Щоби ще багато років ділитися йому багатим досвідом, навчати.